Віталій Гайдукевич
Кажуть, це не фейк. Можна закосити емблемою під Вест Пойнт, але від того не станеш Вест Пойнтом. Що дивуватися, що в Україні повно агресивних українофобів і совків, коли у столичному військовому виші запрошують читати лекції Бужанського. А чого не Табачника? Можливо одразу Патрушева чи Наришкіна?
Візіонери зараз часто говорять, що коли країна виборсається із війни, доведеться багато речей робити з нуля. Тобто, відповідно до вимог часу - безкомпромісно, системно, категорично. Перезапуск освіти буде чи не найскладнішим викликом. Повне перезавантаження військової освіти має бути просто ультимативною вимогою.
Починаючи із переосмислення явища "військовий ліцей" (більшість навчальних закладів не відповідає заявленій суті; не може бути два десятки військових ліцеї в країні, це профанація; військовий ліцей, не має бути просто "школа з одностроєм"), і завершуючи наведенням ладу у ВВНЗ (зокрема в площині сенсів, наративів, історії). Бо коли молоді професійні військові, що пройшли війну нарікають на суть і форму навчального процесу, то... цей процес не відповідає вимогам часу.
Тут буде знову доречно пригадати - якось Степан Полторак на одній із нарад із символіки в МО, намалював мені реформу системи військової освіти... на двох серветках. Концепцію, структуру і логіку. На двох серветках. За годину з лишком обміну думками із Тимофійовичем, образ бажаної ЯКІСНОЇ військової освіти був чітким і видимим навіть цивільному мені.
Що заважало реалізувати? Весна 2019 року трапилась. Що буде складністю реформи військової освіти, хто б її не робив зараз? Готовність переступити через "кум", "друг", "попросили" та "ну дай людині до пенсії досидіти". Буде важко, будуть образи, саботаж, цеховий зговор.
Але лишати все як є зараз - поставити хрест на шансі отримати для ЗСУ генерацію якісних фахівців непоторочених метастазами совка.
