Іншими словами, основні проблеми з санкціями такі.
1) Їх роблять - так, досі, після практично щоденних військових злочинів кацапстану, щоденних смертей українців - не таким чином, щоб підірвати економіку кацапстану, але таким чином, щоб нанести помірний збиток, пославши, пляць, "сигнал".
2) Відповідно, вони працюють - це за умови, що санкції хоча б виглядають справжніми, а не оті "персональні заборони на в'їзд шофьора директора фірми-прокладки до Гаваїв" - тільки в обмежений період часу, допоки кацапстан спокійненько не застосує схему по обходу.
3) Ніяких контрзаходів проти отого спокійненького обходу санкційова не проводиться, причина в пункті першому.
4) Ніби пункту три замало, буває що не проводиться жодних заходів за фактом не обходу, а тупого покладання болта на санкційов. От наприклад всі побачили, що Гранбретонія нічорта не робить за порушення санкційова, ну й дві третини танкерів пішли з каєфом возити іпану кацапську нафтоньку.
5) Єдині дієві санкції накладають ЗСУ за допомогою зброї власного виробництва.
6) Західні країни теж могли б, звісно, але див. пункт перший.
7) В західних країн зручний санкційовний арсенал вже потрохи закінчується, бо він - о удівітєльно! - не є нескінченним, й кожного разу, коли потенційний санкційов всирається методом перетворення на "сігнал другу блядіміру", то... він, зненацька, всирається в нікуди, оскільки друх блядімір манав дослухатися до таких сигналів (між іншим, до сигналів ЗСУ виблядок був би, й можливо ще буде змушений дослухатися, за умови що дієвого просмаження нафтогазової частини кацапського експорту буде все більше).
Коротше все як завжди очевидно, нецікаво, й нівелює потребу зачитуватися інфістой інфой від аналітичних аналітиків
