Це не про інститут президенства, або будь-який інший інститут. Це про те, що будь-який президент (прем'єр, король, гетьман) є корисним тою мірою, якою він є проукраїнським, і якою мірою Україна себе самоусвідомлює.
Тобто, наприклад, на тому рівні самоусвідомлення котрий був за Ющенка, практично єдиною користю від президента могла бути проукраїнська спрямованість (бо це сприяє самоусвідомленню) й той час, котрий він купує країні своїм президентством.
На тому рівні самоусвідомлення котрий був за Пороха, максимальною користю було те саме (час він купував ще й дипломатією) + підготовка до оборони, чим він й займався.
Скажу можливо щось крамольне, але кравчук та кучма робили плюс-мінус те саме - вони на той чай й на те самоусвідомлення були, взагалі-то, доволі проукраїнськими - ви згадайте рівень обидленості наріду в ті часи, там такі хомосовєтікуси по вулицях стрибали шо ну його нафік.
Створіння типу янукович/юлька президентами не були від слова взагалі, бо це просто два конкуренти на посаду тих, хто розвалить Україну як державу та зіллє її кацапстану.
Таке коротше.