Як відомо, пропаганда (і брехня) буває прямою і прихованою. Пряма брехня - дивіться по ящику Діму Кисельова.
Прихована брехня, це коли, ніби-то, автор подає об"єктивну картину, але насправді нишком, непомітно (для непрофесійного ока), проводить свою, суб"єктивну (а ще гірше - не підтверджену фактами) брехливу думку.
Саме так робить Алєксандр Сібірцев у своєму матеріалі "Одесская Хатинь: как это было на самом деле" (див. сайт за 06 травня ц.р.).
По-перше, саме використання слідом за московськими пропагандистами кліше-порівняння одеської трагедії з трагедією Хатині є найпершим свідченням викривлення правди.
По-друге, досить детально переповідаючи перебіг подій, автор чомусь забуває згадати одну "деталь": детонатором кривавого протистояння стало вбивство проукраїнського активіста.
По-третє, описуючи події в Будинку профспілок, автор оминає відомий усім факт, що пожежа спалахнула всередині БП без жодної участі проукраїнських активістів.
По-четверте, ставлення автора до України і українських патріотів мимоволі проскакує в таких от словах: "...сторонников Единой и незалежной...", "... толпа брызжужих ненавистью проукраинских митингующих...".
По-п"яте, чи не найголовніше. Хто ж винен?.. Тут автор ховається за розлогою цитатою анонімного міліціонера-інсайдера, який закінчує свою інформацію словами: "Я думаю, что это была спланированная Киевом провокация".
Цим речення і закінчується "об"єктивна" кореспонденція Алєксандра Сібірцева.
Тепер вам ясно, шановні читачі, хто винен в "одеській Хатині"?