Юлію Тимошенко, як політика, можна порівняти із ракетою, випущеною вертикально догори. Її рейтинг летить або вверх, або донизу. Пік популярності "газової принцеси" минув десь у 2007 році. Після цього – одні невдачі і розчарування.
25 травня стане переломним моментом у її кар’єрі, після чого мову про "політика Тимошенко" можна вже і не вести.
Але згадати “Батьківщину” все ж треба, оскільки саме вона формувала більшість майже в усіх радах Вінницької області. При цьому - ніколи не бажаючи брати на себе відповідальність за ситуацію в регіоні. Чому не бажала? А тому, що серед депутатів-БЮТівців постійно знаходилися “зрадники”, які перебігали до інших партій та співпрацювали зі “злочинною владою”.
Колись дуже-дуже давно у Вінницькій області партію очолював нардеп Олег Юхновський. Пройшовши до парламенту він перебіг до іншої фракції та був оголошений “зрадником” і вигнаний з партії. Обласну організацію «Батьківщини» очолила пані Вітенко.
Олена Вітенко теж стала народним депутатом і теж почала діяти всупереч намірам керівництва фракції. Володимир Яворівський заявив тоді, що Вітенко отримала від влади трикімнатну квартиру в центрі Києві. Наслідок відомий – Вітенко оголосили “зрадницею” і вигнали з партії.
Керувати почав приїжджий – не вінничанин Філіпчук. Ця обставина, ймовірно, і врятувала його від ярлика «зрадника».
Після Філіпчука, який пішов на підвищення – до Кабміну Тимошенко, прийшов Медведєв. І що ж? Його також оголосили «зрадником» і вигнали з партії. Щоправда, не безпідставно. Причиною стало те, що він погодився обійняти посаду заступника голови обласної ради. Фактично здавши фракцію і партію регіоналу Татусяку.
Поставили Людмилу Щербаківську, яка зараз зайняла крісло заступника губернатора. Зрадницею не оголошена. Поки що.
Не менш весела історія і у Вінницької міської організації «Батьківщини». Спочатку там керували брати Ткачуки. У 2006 році БЮТ здобув більшість у Вінницькій міській раді. Але відповідальність за стан справ у місті на себе не взяв. Чому? Та тому, що “зрадники”…
Фракція швиденько розкололася на декілька частин, кожна з яких вважала себе “правильною”. Окремі депутати волали у прямому ефірі: “Юліє Володимирівно! Приїдьте до Вінниці і наведіть порядок!” Тимошенко приїхала, але порядку не навела, чим лише підтвердила, що не контролює процеси у власній партії – правлячій, але безвідповідальній.
Після Ткачуків, яких також оголосили “зрадниками”, прийшов Гайструк. Гайструка оголосили “зрадником” і поставили Щербаківську (про неї вже писали), а потім - Донця.
Донця, як ви вже здогадалися, теж оголосили “зрадником”. Після програшу його близького друга екс-мера Немирова Віктора Качура на позачергових довиборах в обласну раду, де він поступився заступнику губернатора Спірідоновій, а третє місце несподівано посіла голова нікому тоді невідомої партії Ляшка. Тоді виборчою кампанією заможного кандидата керувала Щербаківська, як і коштами, виділеними на нього. Кажуть, саме фінансові питання стали причиною конфлікту, після якого Щербаківська оголосила про погрози фізичною розправою. І, як наслідок, вже Віктора Качура було оголошено зрадником.
Епідемія “зрадництва” у “Батьківщині” призвела до того, що лише 1 (!) депутат із 27, яких було обрано у 2006 році до Вінницької міської ради, потрапив до списку на місцевих виборах у 2010 році.
До цієї феєрії можна додати й калейдоскоп “зрадництва” у районних радах по всій Вінницькій області. Однак у цій публікації замало місця, щоб перераховувати їх усіх.
Отже, підбиваємо підсумки - від одного «зрадника» до іншого «зрадника», потім - до нового «зрадника», і так далі , і так далі...
Гарна історія партії «Батьківщина»? Чи, може, і не в «зрадниках» справа, а в самій партії? А, може, навіть і в лідері? Починала ж Юлія Тимошенко, як ми пам'ятаємо, з Павлом Лазаренком…
Олексій Гончарук, для ВИННИЦА.info
