Про це на своїй сторінці у Фейсбуці військовий журналіст Роман Бочкала з посиланням на місцевих жителів передає наступну інформацію.
«Змістовний пост жителя м. Суходільська (Краснодонський р-н, Луганська область). «У нашому Суходільську мало хто підтримує сепаратистів, але люди просто бояться говорити, хоча всі знають, що через наше місто, кожен день їдуть танки, БТРи, в інтервалі з 1:00 до 3:00 ночі. На сайті «Стоптеррор» писали про це, але там ставлять позначку-«не підтверджене». Невже так важко перевірити, де ж українська розвідка, адже кордон весь дірявий. Є конкретні місця переходу їх з Ростовської області-це с. Поповка, с. Північний, п. Біленьке-де шахта 2-я Північна (прикордонних постів там ніколи і не було). Всі дороги виходять до шахті Суходільська-Східна (це єдиний орієнтир серед полів), частина колони може повернути ліворуч повз шахти через Урало-Кавказ на Ізварине, решта їдуть прямо, в’їжджають в Суходільськ та по вул. Шосейної, яка переходить у вул. Мамая, доїжджають до траси Краснодон-Луганськ, там, де дорожній міст, перед заводом Юність. Ну а там, в яку сторону захочеться.
А ще с.Урало-Кавказ межує з російським Мартишкіно (ми так його називаємо, місцеві все знають), так там є місця, де навіть через ж/д полотно перетинають. По новинах показували ролик, і на ютубі є, коли колона (8 бронетехніки, 16 машин) в’їжджають, з боку Краснодона на кільці в Луганськ, а міністр оборони казав, що це внутрішнє переміщення. Але ми-то знали, що вони проїхали в той день з Ізварине через Краснодон. Виходить, що міністри, силовики приховують ці факти, побоюючись відповідальності.
Наприклад, 03.07.14, вночі, приблизно о 3:00 повний автобус, віз шахтарів з третьої зміни з шахти Самсонівська-Західна і зіткнувся з колоною бронетехніки і машинами в Суходольську на зупинці Водяне. 04.07.14 сама о 1:00 ночі чула, як танки проскреготали. Це тільки в Краснодонському районі стільки дірок в кордоні, а що тоді робиться по всій Луганській області. Так ми ніколи не позбудемося сепаратистів, і війна затягнеться надовго. Тільки Слов’янськ три місяці намагалися звільнити, поки ті самі не покинули зруйноване місто. А розповідали, що Слов’янськ в щільному кільці. П’ять днів уже йдуть бої в Ізварине, а вигнати місцеву сепаратню не можуть. Грюкають сильно і вдень і вночі і навіть зараз. Раніше бігали в підвал, а тепер вже просто сидимо і чекаємо, коли снаряд залетить у вікно, ми просто втомилися … або звикаємо».
