Це Георгій Тука. Він неспроста схожий на французького мушкетера. Це народний генерал волонтерської армії постачання.
&permPage=1

Я вчора зайшов до них на базу. Був шокований тою енергетикою. Там феноменальна атмосфера. Потрапив в іншу країну. В ту Україну за яку воювали на Майдані. Це саме її відчувають на фронті солдати.
"Солдати впадали в ступор, коли ми їм роздавали привезене. Ніхто не вірив що це безкоштовно!" - посміхався Георгій.
Я здогадуюсь який це ступор. Це та мить, коли відбувалося перезавантаження смислів. Бійці шоковано дізнавалися, що країна за них пам'ятає. Держава - ні, а нація - так.
В штабі постачання щирість, самопожертва, високі менеджерські здібності.
І ненависть до державних бюрократів.
Це професіонали - красиві, освічені та успішні люди. І вони за свій кошт рубляться в неймовірному темпі.
Одна сім'я продала власне авто, аби накупити обладнання для солдатів. А такі як Roman Sinicyn здійснили вже сотні поїздок на Схід.
Тука згадує перші поїздки:
- Скільки коштує бронік?
- Ніскільки.
- Ні, ну все ж таки, скільки коштує бронік?
- Ніскільки. Одягай.
"Перші дні нам доводилося ловити і одягати солдатів. Бо вони думали, що приїхав пересувний магазинчик. І ніхто не йшов до машин з екіпіровкою" - розповідає Георгій.
Не знаю, як ви, але я не бачив жодної картинки з екіпірованими державою військовими. Від спецназу до артилеристів - все народні волонтери привозили.
До речі, щодо України діє ембарго. Ні з США, ні з Європи сюди не завезеш військове обладнання.
І міністерство оборони не допомагає волонтерам. Те, що привозять волонтери - записують як результати своєї роботи крадії з міністерства. Але все-одно волонтери їм невигідні - бо вони купують все дешево і прозоро. Кожну копійку легко проконтролювати. А що можна проконтролювати в мінобороні?...
Тому з боку міністерства тільки кроки по ускладненню життя народним волонтерам. Бо Міноборони і Президенту треба гроші.
А якщо нам потрібні життя солдатів:
карта Приватбанку 5168 7420 1009 2421 Тука Георгій