Андрій Александров
Для всіх -
21 вер. 2014
18+
Іван Семесюк
18 ч. · отредактировано ·
Звіт.
Письменник Акунін нещодавно написав книжку про історію російського государства. Оскільки він дуже вправний стиліст і вопше ходяча книжкова шафа, то я вирішив почитати, так би мовити, його трактовку. Написано цю книжку для молодіжної аудиторії РФ. Написано харашо і крепко. І цілком собі ватно.
Стосовно населення давньої Русі Акунін використовує ідіотський термін "русо-славянє" і постійно посилається на Карамзіна, цього придворного пиздуна і виколупувача міфів з імперської сраки. Карамзін, наприклад, нічтоже сумняшеся, називає населення домонгольської Русі просто - россіянє. І пиздець.
І Лєдовоє побоїщє, і прогресивна роль Алєксандра Нєвського, і Ослябя с Пєрєсвєтом - повний пакунок московитських матриць.
Навіть Акунін, людина, що "не может находиться на территории путинской России", не здатен визнати очевидного.
Ватнік сидить в кожному, навіть найпрогресивнішому, московиті. Навіть і в мені (глибоко в душі) причаївся нереалізований ватнік, оскільки в дитинстві я теж читав Карамзіна, і мені це нравилося.
В принципі, зрозуміти ватніка не складно. От хто наважиться чесно визнати, що все з чого він складається, є від початку проплаченою брєдятіною? Мало хто, мало.
Якщо чесно, коли якийсь московит (теоретично) раптом усвідомить фантомність своїх базових уявлень про світ, то йому нічого не лишається, як просто записатися в українці. Лишатися сам на сам з історичною пусткою, з порожнечею самовідсутності - це елементарно вредно для здоровля.
Іноді такі московити трапляються, і з них виходять дуже крепкі, якісні вкраїнці. Це схоже на повернення додому.
Данкен за прослухен.
