На відміну від вас, я вата-тв не дивлюся, панове критики. Тому на вас воно вплив має, а на мене - ні. Ви все ще залишаєтеся частиною русского міра і нездатні вести елементарну дискусію, а тим не менше претеся в Європу, до якої ви не маєте жодного стосунку окрім географічного.
Майдан міг би обернутися без жертв, якби у три-мільйонній столиці впродовж тижня був загально-політичний страйк із участю 400-500 тисяч демонстрантів. Але цього не сталося (причини тут обговорювати не буду). Натомість відчайдухи з усіх усюд ( і знов, як завжди - більшість нелюбих киянам “западєнцев“) кинулися рятувати країну.
Аж тут з“являється Путін на “порятунок“ русскіх і русскоязичних. Може б вам варто було замислитися, чи варто далі спілкуватися мовою ворога? Бо так якось неправильно виходить - ви не відреагували на цей ключовий елемент його стратегії. Відтак, формально ви даєте мені право вважати вас агентами Кремля, як носіїв російської мови в Україні і популяризаторів русского міра і політики Путіна. Але, зрештою, це з області формальної суперечки - я допускаю можливість російськомовного патріотизму в Україні. Він в кінцевому підсумку допоможе збудувати і затвердити тут Малоросію.
Але це не основне зараз. Основне - це зробити країну незалежною.
Це надскладне завдання в умовах відсутності союзників та солідарності населення. Його за умов війни можна вирішити лише надзусиллям, перевівши все суспільство на військові рейки - включно з економікою, транспортом, інформаційною політикою тощо. Звичайно, можна робити те, що робить нинішня влада містечкових бізнесменів та бариг-олігархів - тобто реально нічого такого, щоб змушувало їх пожертвувати своїм панівним становищем в економіці та політиці. Звідси і повна відсутність реальних ініціатив у реформуванні державних інститутів, небажання провадити економічні реформи, і звісно ж жодних намірів щодо переведення краіни на рейки воєнного часу. Дивитися на все це доволі неприємно, бо країна ще не звалилася в прірву лише завдяки зусиллям купки патріотів та волонтерам. Але вперте ховання голови в пісок та небажання правлячого елементу діяти в інтересах країни неминуче призведе і до втрати території, і до політичної капітуляції перед ворогом шляхом “компромісів“, і до втрати симпатій у світі. І це власне вже відбувається.
Шкода, що ви цього не хочете помічати...
