И еще один, только авторов теперь 31 :-)
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52809Довгоствольна цивільна вогнепальна зброя – вогнепальна зброя калібром не більш як 20 міліметрів для нарізної зброї та калібром не більше 4-го – для гладкоствольної зброї, довжина ствола якої перевищує 300 міліметрів або загальна довжина якої перевищує 600 міліметрів та яка обладнана складним або нескладним прикладом.
+++ Уже 600 мм, сейчас короче 800 запрещено.
Короткоствольна цивільна вогнепальна зброя (пістолети та револьвери) – вогнепальна зброя калібром не більш як 13 міліметрів, довжина ствола якої не перевищує 300 міліметрів, а загальна довжина якої не перевищує 600 міліметрів, та яка не обладнана невід’ємним прикладом.
Стаття 3. Види зброї і боєприпасів
Зброя в Україні класифікується за призначенням, принципом приведення в дію, характеристиками каналу ствола, розміром, принципом подачі боєприпасів під час стрільби, конструкцією магазину, кількістю боєприпасів, які вміщуються у зброї, кількістю стволів, типом застосовуваних боєприпасів.
Зброя в Україні за цільовим призначенням поділяється на зброю самозахисту, мисливську зброю, спортивну зброю, колекційну зброю, нагородну зброю, імітаційну зброю, навчальну зброю, багатоцільову зброю, зброю військового призначення, службову зброю, охолощену зброю та деактивовану зброю.
Зброя в Україні за принципом приведення в дію поділяється на пневматичну зброю, вогнепальну зброю, газову зброю, електрошокову зброю.
Зброя в Україні за характеристиками каналу ствола поділяється на гладкоствольну зброю, нарізну зброю, комбіновану зброю (зброю, до складу якої входить комбінація з нарізного та гладкого стволів).
Зброя в Україні за розміром поділяється на короткоствольну зброю та довгоствольну зброю.
Зброя в Україні за принципом подачі боєприпасів під час стрільби поділяється на самозарядну автоматичну зброю, самозарядну напівавтоматичну зброю, зброю ручного перезаряджання.
Зброя в Україні за кількістю боєприпасів, які вміщуються у зброї, поділяється на однозарядну та багатозарядну зброю.
Зброя в Україні за конструкцією магазину поділяється на зброю безмагазинну, багатозарядну зброю з невідокремлюваним магазином, багатозарядну зброю з відокремлюваним магазином.
Зброя в Україні за кількістю стволів поділяється на одноствольну та багатоствольну зброю.
Зброя в Україні за типом застосовуваних боєприпасів поділяється на зброю під патрони центрального займання та зброю під патрони бокового займання.
Боєприпаси в Україні класифікуються за призначенням, калібром, характеристиками ствола та за способом ініціації.
Боєприпаси в Україні за призначенням поділяються на боєприпаси до зброї військового призначення та боєприпаси до цивільної зброї.
Боєприпаси в Україні за характеристиками ствола поділяються на боєприпаси до нарізної зброї та боєприпаси до гладкоствольної зброї.
Боєприпаси в Україні за способом ініціації поділяються на боєприпаси центрального займання та боєприпаси бокового займання.
Стаття 4. Категорії цивільної зброї та боєприпасів
В Україні дозволені для цивільного обігу і володіння фізичними особами, суб’єктами господарювання та стрілецькими спортивними організаціями такі категорії цивільної зброї та боєприпасів:
1) перша категорія – пневматична зброя калібру до 4,5 мм і швидкістю польоту метального елементу до 100 м/с; вогнепальна зброя під патрон «Флобера» калібру до 4,5 мм та боєприпаси до неї;
2) друга категорія – довгоствольна вогнепальна гладкоствольна зброя; газова зброя; пневматична зброя калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту метального елементу понад 100 м/с; вогнепальна зброя під патрон «Флобера» калібру понад 4,5 мм та боєприпаси до неї;
3) третя категорія – довгоствольна вогнепальна нарізна і комбінована вогнепальна зброя та боєприпаси до неї;
4) четверта категорія – короткоствольна нарізна вогнепальна зброя та боєприпаси до неї; короткоствольна гладкоствольна вогнепальна зброя, призначена для стрільби боєприпасами, спорядженими еластичними метальними елементами менш смертельної дії та боєприпаси до неї.
Зброя першої категорії, а також охолощена та деактивована зброя перебуває у вільному цивільному обороті.
Зброя другої, третьої і четвертої категорії та боєприпаси до неї перебувають в обмеженому цивільному обороті, встановленому цим Законом.
Громадяни України набувають право власності на цивільну зброю другої, третьої та четвертої категорій, її основні частини та боєприпаси, а також компоненти боєприпасів до неї за наявності дозволу на зброю, який видається окремо на кожну категорію цивільної зброї, за винятком першої категорії.
+++ Вспомнили про шокеры. Пневматика калибром до 4.5 и скоростью больше 100 м\с как-то выпала из списка :-)
Дозвіл на зброю третьої та четвертої категорії можуть отримати в порядку, встановленому Законом, громадяни України, які досягли 21-річного віку.
Стаття 19. Підтвердження права на володіння зброєю
Підтвердження права на володіння зброєю здійснюється особою, яка має дозвіл на зброю відповідної категорії, протягом п’яти років з дати отримання дозволу на зброю, або з дати попереднього підтвердження права на володіння зброєю.
Власники зброї другої та третьої категорії підтверджують право на володіння зброєю шляхом надання до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав на зброю, довідки (висновку) закладу охорони здоров’я про те, що особа за станом здоров'я може володіти зброєю.
Власники зброї четвертої категорії підтверджують право на володіння зброєю шляхом надання до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав на зброю, довідки (висновку) закладу охорони здоров’я про те, що особа за станом здоров'я може володіти зброєю, а також довідки про здачу кваліфікаційного іспиту власника зброї цієї категорії.
Кваліфікаційний іспит проводиться на базі курсів з підготовки власників зброї. Зміст кваліфікаційного іспиту та порядок його проходження визначає Кабінет Міністрів України.
+++ Курсы на короткоствол каждые 5 лет.
Зброя другої, третьої та четвертої категорії, при відсутності її власника за місцем зберігання зброї, повинна зберігатися у сейфах (металевих шафах) для унеможливлення доступу до неї сторонніх осіб.
Сейф (металева шафа) для зберігання зброї повинен бути:
виготовлений з металу, товщиною щонайменше 1,5 мм;
обладнаний щонайменше одним запірним пристроєм (замком) механічної, електромеханічної, електричної та ін. дії;
у разі, якщо вага порожнього сейфа (металевої шафи) для зберігання зброї та боєприпасів менша ніж 30 кг і габаритні розміри сейфа (металевої шафи) для зберігання зброї та боєприпасів сукупно менші ніж 500 мм на 300 мм на 350 мм, такий сейф повинен бути позбавлений можливості його безперешкодного переміщення.
Якщо у власності громадянина перебуває більш як п’ять одиниць вогнепальної зброї будь-якої категорії, окрім першої, власник зобов’язаний забезпечити місце зберігання зброї сигналізацією.
Власник зброї має право тимчасово зберігати зброю та боєприпаси за місцем своєї роботи в металевій шафі або сейфі у спосіб, що унеможливлює доступ до зброї та боєприпасів сторонніх осіб.
Стаття 36. Застосування цивільної зброї і боєприпасів власниками
Власники зброї мають право застосовувати зброю для захисту себе чи інших осіб від злочинних та інших протиправних посягань; затримання осіб, що безпосередньо вчинили злочин (готуються його вчинити) чи щодо яких є обґрунтована підозра у вчиненні ними злочину, а також в разі крайньої потребі у випадках, передбачених статтями 36 і 39 Кримінального кодексу України.
Не тягне за собою кримінальної відповідальності застосування громадянином зброї для захисту від нападу особи або групи осіб (дві чи більше особи), або для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше володіння особи (включно із транспортним засобом), або інше місце законного тимчасового перебування особи, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
Особа має право дістати вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.
Зброя застосовується громадянами як крайній захід для:
1) захисту від злочинних посягань на життя і здоров'я, житло та майно – власне чи інших громадян;
2) захисту від нападу на приміщення підприємства, організації, установи чи суб'єкта господарювання, де вони працюють чи законно перебувають;
3) затримання особи, яку застали при вчиненні злочину і яка намагається втекти;
4) знешкодження тварин, що безпосередньо загрожують життю чи здоров’ю людей;
5) попередження про намір застосувати зброю (постріл вгору), а також для подачі сигналу тривоги та виклику допомоги.
Перед тим, як застосувати зброю, громадянин зобов’язаний подати чітко визначене попередження про її застосування щодо особи, проти якої буде застосовано зброю (словесне попередження та/або постріл вгору), за винятком випадків, коли таке попередження неможливе внаслідок раптового виникнення небезпеки, або явної загрози життю людей (людини) або спричинення інших тяжких наслідків.
Особа, яка правомірно застосувала зброю, не підлягає кримінальній відповідальності та не зобов’язана відшкодовувати збитки (моральні та/або матеріальні), які завдано внаслідок застосування нею зброї. Обов'язок щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок правомірного застосування зброї, покладається на особу (осіб), яка вчинила протиправні дії, що призвели до застосування зброї чи на спадкоємців таких осіб.
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Встановити, що раніше видані (до дати набрання чинності цим Законом) дозволи на придбання, на право зберігання та носіння вогнепальної зброї та пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, термін дії яких на момент набрання цим Законом чинності не закінчився, є чинними до закінчення терміну їх дії та підлягають заміні на дозволи на зброю відповідної категорії за спрощеною процедурою – без проходження медичного огляду, курсів власників зброї, кваліфікаційних курсів.
При цьому особи, які отримали дозвіл на зброю відповідної категорії за спрощеною процедурою, зобов’язані перший раз підтвердити право на володіння зброєю, в порядку, визначеному статтею 19 цього Закону у строк, що не перевищує трьох календарних років з дати отримання дозволу на зброю відповідної категорії за спрощеною процедурою.
