View Edit History
Бурак Любов
Лакмус. Хароша, блядь, штуковіна, як оказалось. Отак : роками знаєш людину, у вас багато спільного, спілкуєшся з задоволенням, навіть, якісь спільні проекти плануєте...
А потом падає на голову він - лакмус. І людина міняє колір, як хамелеон.
А. ніби, й причин для страху немає. Йно обществєнна мисля, більше схожа на слабоуміє. Колективне несвідоме. Але воно працює, як лакмус. Прикро.
Це я про що?
Жила в нас на хуторах колись Людка. Хороша дівка, працьовита. Книжок, правда, не читала, бо твердо знала, шо стане швєйой, а там - нафіг ті книги. Хіба інструкції до ножной швєйной машини. Але тоже : нашо, коли є мастєр в цеху.
І вибрала собі Людка мужа Вітю. Того самого мастєра. Бо дома тоже була машинка і Людка на ній всіх бабів з хуторів обшивала, і, даже, з города приходили заказчики, шоб пошить халата ілі наволочки.
Розумні люди казали Людці, шо, як таке замужество - то лучче в дівках посивіти, бо Вітя - вор-рецидівіст, садіст і алкаш в третьому поколінні. Но Людка нікого не слухала, потому шо Вітькині друззя і, даже баби з фабрічного цеху, котрих він їбав для развлєченія, казали, шо Вітя - лучший мастєр в городі по машинках, чуткий любовнік і, вопше, неплохий чоловік. То, шо він відсидів за то, шо обікрав і покалічив до інвалідності свою ж жінку - случайность. І, шо краде в людей по хатах - то наговорюють на нього всьо. А він добрий, даже золото он бабам дарує і в кіно водить.
Вопшем, відгуляли свадьбу. За трохи часу Людка обнаружила, що її золоті сірьожки пропали, потом ще всяке разне. Вітька дома був рідко, бо ж - робота і підробітки. Та ще й з мамою Людкиною в нього не сложилось, бо та ніяк не понімала, що хлоп має носити за собою льохке амбре тяжолого перегара, бо в нього робота така, шо наливають йому.
Вопшем, Людка родила дочку. На хрестини Вітя подарив їй за то два поломаних ребра і кучу синяків на разні часті тєла, а Людкиній мамі черепно-мозгову травму, з котрої вона в глубокій комі перебралась в гроб.
Вітьку хотіли посадити, но Людка не дала. Бо в неї дитина, а в дитини має бути батько, а мама з драбини впала і побилася отак.
Потім у Людки було ще двоє дітей, три реанімації і куча переломів разної стєпєні важкості.
Господарка батьківська мєдлєнно перетворилась на безхозяйствєнность і розпіздяйство , в хаті перестало пахнути, даже, мишами, зато гостро запахло жизнєнним пройобом. В Людки тряслися руки, шити вона не могла, а потому пішла робити в колгосп телятницьою.
Робота, канєшно - йобаний пиздець.
Но тут Людці улибнулась доля, шоби отак всьо - раз і змінити. В неї влюбився голова. Вдівець з двома дітьми, порядний і толковий, господар шо в колгоспі, шо вдома. І просто хороша людина.
Про його ухажування довідався Вітя. І прийшов товкти Людку просто на фермі. Но, голова, як мужчина і джентельмен, його зупинив і аргументовано , мєтодом ручного тика начав вбивать Віті в голову, шо так робить ніззя. Вітя поняв. Зібрав у кишеню зуби, витер червоні соплі і готовий був ісправлятись де-небудь подалі від наших країв. Но...
Людка викликала мінтів, зняла страшенний рейвах, заставила дати показанія колєжанок-телятниць, котрі були обіжені на голову за то, шо він запріщав їм тирить корма з комплєкса, і, даже, їздового Петю, котрий орав їй городи за оральний секс, а не за 10 рублів і обід з чикушкою.
Короче, голову мало не посадили, бо ці уйобіща понаговорювали такого, шо до села приїхали даже з райкома партії, шоб подивитись на тірана і нєлюдя.
Но, якось то сі скінчило мирно і голова з села виїхав у якісь, ще дальші єбєня.
А Вітя пив після того довго, бурно і радостно. І розказував собутильникам, шо любить Людку до гробовой доски. А потом дома отпиздив Людку так, шо та сконала під туалєтом, не пріходя в сознаніє.
Но утром Вітя і діти дали показанія мінтам в присутствії понятих і роззяв з хуторів, шо Людка впала ноччу з драбини, бо лазила на горище за постіраними трусами.
В ітогє Вітю, таки, посадили. За то, шо згвалтував і вбив власну доньку. Більше про нього не чули. А молодші доньки " навчились життю" раніше, ніж закінчили школу. І, поки були ще трохи схожі на жінок, товклися на залізничному вокзалі в Рівному. Орально заробляли на пероральний прийом їжі. Їх там, до-речі, мінти кришували.
Це я до чого?
Лакмус.
Ви боїтеся бійців ПС і , шо Ярош, нідайбох, стане головою колгоспу?
Тоді насолоджуйтесь, бляді, Вітьою. Мазохісти йобані. Бо в вас же діти від нього. І в них є шанс вирости такими ж уєбанами, як ви.
