Вашу країну гвалтують перед цілим світом і вас вбивають ті, хто лютою ненавистю ненавидить вашу мову і сам факт вашого перебування на цьому світі. Саме так, все із мови й почалося - “гаварітє на чєлавєчєскам язикє“. І вам ніяк не дійде, що кожне слово, сказане на язикє тих, хто вас убиває - це акт колабораціонізму і згоди із вашим гвалтівником.
Якось я перечитував листування людей, які вижили у Варшавському ґетто (їх було дуже небагато). Листи двох сестер після звільнення в 1945 році, які писали їх до іншої сестри, яка встигла перебратрися до Америки вже на початку війни. Так от цитую: “Дорога Феліціє, я навіть не можу тепер не те що вимовити слова німецькою, я навіть чути її не можу без страху і якоїсь прото фізіологічної відрази, і я вже ніколи не напишу слово німець чи німеччина із великої літери...“
То якого вам ще аргумента треба?
Як можна так опускатися?!!!
