Саме так можна охарактеризувати державну політики україни в цілому і насамперед щодо окупованих територій.
Петляючи в різні боки, кролик намагається втекти від переслідувачів і збити їх з пантелику.
Так само і держава Україна в особі уряду, президента, і ВР намагається втекти від громадян України і збити їх з пантелику.
Яка позиція держави щодо окупованих територій? Ніхто не скаже.
Яка мета державного керівництва у Мінських угодах? Ніхто не знає.
Яка стратегія державного керівництва щодо повернення окупованих територій? Те ж саме петляння кролика.
Дехто заперечить і скаже, що Київ нічого не вирішує і тому все вирішують за нього у Вашингтоні. Це не так. Вашингтон взяв на себе відповідальність за Київ (до певної міри) саме тому, що Київ НІЧОГО НЕ ХОЧЕ ВИРІШУВАТИ.
Якби державне керівництво мало реальну державну політику щодо ворога та окуованих територій, то і Вашингтон, і Берлін із нею б рахувалися і підлаштовували свої дії до неї. Але цього нема.
Як довго це триватиме і чим це закінчиться? Це вам загадка на наступний рік.
А поки що...
