Автор Тема: Юрій Макаров: Відпусти!  (Прочитано 502 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline Feral Cat

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 46794
  • Never give in!
Юрій Макаров: Відпусти!
« : Січня 06, 2016, 08:07:17 20:07 »
Відпусти!

31 Грудня 2015

Повторюю це без упину вже не один рік. Я, російськомовний росіянин (запевняю вас, без тіні неврозу із цього приводу), весь час пропоную вдавати, ніби Росії не існує.

Не як пекельного монстра, цілісної потуги, скрині Пандори, що регулярно вивергає із себе аморальних потвор та системи залпового вогню — спробуй тут не помітити! — а як певної нібито близької цивілізації, з якою ми за інерцією намагаємося вести внутрішній діалог. А потім жахаємося: божечки, хто подумав би!? І цей ватнік, і цей, іще й цей... та що там зовсім нормальних не залишилося?

Забудьте, писав я задовго до перших залпів мінометів і перших десантів «зелених чоловічків», припиніть озиратись, опустіть залізну завісу в своїй свідомості! Мені відповідали, що я божевільний, мракобіс, культурний інвалід, як можна переривати культурні зв’язки?! Авжеж, культурні. 152-міліметрові.

Наш колись талановитий земляк Едуард Савенко на псевдо Лімонов задовго до того, як остаточно скурвився, написав фантастичне оповідання: світ прокидається й бачить, що СРСР дивовижним чином зник, а на його місці пустеля, вкрита туманом. За версією прозаїка, Захід розгубився й миттю поринув у кризу, бо мало не єдиним сенсом його існування (на думку автора) було протистояння комуністичній Імперії Зла. Тепер виникає враження, що без постійної присутності у свідомості «старшого брата» (обидва слова, звісно, в лапках, щоб не грішити Фройдом) дехто з нас відчуває порожнечу. Байдуже, з ким звіряти годинник, із родичем чи ворогом, головне, що цей Інший є і додає нашому існуванню зайвого сенсу. Коли на кожному кроці чуєш про закручування гайок, демагогію, підступність, хамство усередині російської держави, подекуди виникає враження своєрідної абстиненції. Невже немає більше тем для розмови? Та нехай собі показяться, мені що з того? Людей, звісно, шкода, але їх скрізь шкода. В Африці, наприклад. Або в Сирії, в Іраку. Навіщо така акцентуація? Звичка чи травма?

«Зацикленість» на Росії — продовження давньої залежності від метрополії. Ця залежність уже давно не тільки шкідлива, а й смішна.
Чимало українців із російським етнічним та/або культурним корінням до останнього часу рівнялися на Росію: читали видані в ній книжки, дивилися її телебачення, їздили до Москви чи Санкт-Петербурга підзарядитися мистецькими враженнями, іншими словами, жили в «спільному культурному просторі». Потім з’явилася можливість читати свою просунуту літературу (її вже чимало, спробуй за всім простежити!) й подорожувати в інші просунуті країни — все обмежується тільки грошима. І щойно «брати» почали неоголошену війну, типовою стала ситуація, добре описана в Толстого, коли другорядна героїня «Війни і миру» пише подрузі: «Я вам пишу по-русски, мой добрый друг, [...] потому что я имею ненависть ко всем французам, равно и к языку их, который я не могу слышать говорить...»

Можна зненавидіти окупанта, все ще перекладаючи в голові свої думки з його мови у прямому й переносному сенсі. Реакція сама собою зрозуміла й виправдана: якщо кінцевим пунктом нібито блискучої культури Толстого, Чєхова, Пастернака стала нинішня естетична безодня зразка Дмітрія Кісєльова, то ціна їй ламаний шеляг. Увага: не Толстому й не Пастернаку, а культурній матриці, у межах якої, завдяки якій (а може, всупереч якій) вони відбулися. Але зберігаймо здоровий глузд. Питання ж не в тому, щоб скинути Достоєвского із п’єдесталу, а в тому, щоб переглянути саму систему п’єдесталів.

Для цього доведеться не просто поміняти знак із плюса на мінус, а звільнитися від власної тоталітарної свідомості. Перестати вірити в те, що «Пушкін — наше всьо». Не все й не наше. І, до речі, відмовитися від дзеркальної ситуації: скільки я знаю людей, для яких «усім» є Шевченко, але які жодного разу не брали до рук ані Рільке, ані Одена, ані, зауважмо, Антонича! Усвідомити нарешті карикатурність позиції, коли столиця чужої, ворожої держави досі залишається «культурним шлюзом», крізь який ми погоджуємося отримувати інформацію з великого світу. Звісно ж, із розставленими по дорозі акцентами. Це, не виключено, здасться екстравагантним, але від певного часу мені простіше дізнаватися про вартісні російські новинки з американських джерел: так я можу бути певен, що вони пройшли бодай первинний фільтр.

Учіть мови! «Зацикленість» на Росії — продовження давньої залежності від метрополії. Ця залежність уже давно не тільки шкідлива, а й смішна з огляду на тамтешню цензуру, репресії та масове божевілля. Тому годі думати про білу мавпу. Світ, повторюю, великий, і більшість культурних трендів територію Орди взагалі ніяк не зачіпає. Забудьте про неї на якийсь час. Вдайте, що її немає. Відпустіть. Років за 50, якщо там щось зміниться, повернемося до цього питання.

http://m.tyzhden.ua/Columns/50/154634
If you are going through hell, keep going.

Offline bugaga

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 8159
Re: Юрій Макаров: Відпусти!
« Reply #1 : Січня 06, 2016, 08:15:02 20:15 »
Для кого пише це Макаров?
Для пару тисяч своїх підписників в фейсбуці?
Для читачів Тиждня.

А тим часом десяткі мільйонів громадян України орієнтовані на російський культурний простір.
А тим часом Ферал Кет щоденно строчить кацапські мислевіруси на форумі.
Тим часом зрадофіли старанно розносять та окучують  вирощенні в фсбшних кабінетах зерна Зради.

І правда навіщо це помічати. :smiley14:
Don't worry, be happy
ванька ерохин вон на веллбутрине вторую машину меняет, квартиру купил, бизнес завёл, а ты всё сидишь на своих сиозсах как сыч

Offline div

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 27042
Re: Юрій Макаров: Відпусти!
« Reply #2 : Січня 06, 2016, 08:18:13 20:18 »
 :smiley24:
Відпусти!

31 Грудня 2015

Повторюю це без упину вже не один рік. Я, російськомовний росіянин (запевняю вас, без тіні неврозу із цього приводу), весь час пропоную вдавати, ніби Росії не існує.

Offline Feral Cat

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 46794
  • Never give in!
Re: Юрій Макаров: Відпусти!
« Reply #3 : Січня 10, 2016, 12:07:26 00:07 »
Макаров дав дійсно добру пораду. Пригадую його чудові телепередачі в 90-ті роки.
« Останнє редагування: Січня 10, 2016, 12:17:18 00:17 від Feral Cat »
If you are going through hell, keep going.

Offline Декодер

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5872
  • Стать: Чоловіча
  • "Русский мир" мертв...
Re: Юрій Макаров: Відпусти!
« Reply #4 : Січня 10, 2016, 12:23:08 00:23 »
Первая задача дьявола - убедить всех в том, что его не существует.

Offline Feral Cat

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 46794
  • Never give in!
Re: Юрій Макаров: Відпусти!
« Reply #5 : Січня 10, 2016, 12:27:02 00:27 »
Мова не про те. Не можна сприймати світ через очі диявола.
If you are going through hell, keep going.

Offline Декодер

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5872
  • Стать: Чоловіча
  • "Русский мир" мертв...
Re: Юрій Макаров: Відпусти!
« Reply #6 : Січня 10, 2016, 12:36:03 00:36 »
У них на подкорке зашита базовая вера в то, что ради государства можно все.
Можно убивать, врать, предавать свою совесть и даже менять богов как перчатки.
Потому что государство это и есть их настоящий бог.

Поэтому все эти "братания" - не более чем очередные сменные декорации в очередном акте спектакля.