Створення міського інформаційного сайту, орієнтованого на потреби саме україномовних (та тих, хто ними прагне стати), містян. Окрім афіші україномовних події, каталогу місць, де можна вільно спілкуватись українською в повсякденному житті, сайт сам по собі може стати “клубом однодумців” та майданчиком для тих, хто тільки-но робить перші кроки на шляху до спілкування українською і наважується спілкуватись українською поки що тільки віртуально в мережі інтернет.
Просування ініціатив в інтернеті обходиться набагато дешевше, аніж засобами “традиційних” ЗМІ (телебачення, радіо, преса тощо). Окрім того, інтернет — це місце, де молодь — найперспективніша група потенційно україномовних осіб — проводить значну частину свого дозвілля і найохочіше вступає у взаємодію.
Міський сайт може вестись однією або ж невеличкою групою небайдужих волонтерів й з часом перейти на самообслуговування та самопросування силами користувачів, які будуть самостійно наповнювати сайт контентом, подіями, ділитись своїми історіями та думками, спілкуватись на форумі, організовувати зустрічі.
Крім того форма поширення інформації через вебсайт, на відміну від груп в соціальних мережах, надає можливість накопичувати та чітко структурувати інформацію про чинні україномовні ініціативи, про які більшість містян й не здогадуються. Багатьом нічого невідомо про діяльність в місті ПЛАСТу, “Просвіти”, Асамблеї діячів культури Запоріжжя, мовного клубу для дітей “Солов’ята”, літературних зустрічей у кафе та бібліотеках, Курсів з вивчення української мови та про безліч цікавих заходів, які продукуються цими спільнотами. Також через відсутність інформаційної підтримки майже без розголосу в місті відбуваються концерти популярних в решті регіонів країни українських музикальних гуртів, прокат українських кінострічок, презентація літературних новинок, хоча ці події самі по собі могли би сприяти неабиякій популяризації української мови серед містян. Сайт став би майданчиком збору під одним дахом всіх україномовних ініціатив міста та їх популяризації. А завдяки додатковим сервісам, притаманним міським сайтам (афіша, місцеві новини, відгуки про розважальні заклади та події, блоґи користувачів тощо), можна не в прямий спосіб долучати до “українського світу” Запоріжжя мешканців міста.
Розширення мовного простору в громадських закладах. Нерідко трапляються ситуації, коли україномовні клієнти в громадських місцях при зверненні до персоналу (часто також україномовного в побуті) з різних причин переходять у спілкуванні на російську. Аби уникнути перемикань з мови на мову за допомогою спеціальних табличок або наліпок (малюнок 1), можна позначати місця, в яких клієнтів готові обслуговувати його мовою. Підприємці натомість отримають додаткову рекламу на сторінках сайту (заклад буде додано в каталог місць з високим рівнем сервісу) та збільшення числа лояльних україномовних клієнтів.
mova-kliienta
Напис на табличці “Спілкуюсь мовою клієнта” є з однієї сторони чітким маркером для тих, кому важливо обслуговування рідною мовою і водночас не обмежує в правах національні меншини. Варто зазначити, що подібну табличку/наліпку не варто поширювати в україномовних містах, або ж закладах, де обслуговування і так відбувається українською (наприклад, в Запоріжжі таким закладом є “Львівська майстерня шоколаду”).
Згідно з висновками відомих соціальних психологів М. Дойча та Г. Джерарда, люди, які публічно заявляють про свої позиції, частіше залишаються вірними своїм задекларованим рішенням6. Таким чином, якщо вмотивувати якомога більшу кількість містян в письмовій формі (на сторінках сайту або в соцмережах) поділитись історією свого успішного переходу на українську, то й надалі вони будуть залишатись більш стійкими й послідовними у виборі мови спілкування. Зацікавити людей ділитися своїми історіями успіху може проведення конкурсів з подарунками у вигляді квитків у кіно та на концерти українських гуртів, українських книжок, подарункових сертифікатів на похід в “Львівську майстерню шоколаду” тощо. Тим самим конкурси будуть сприяти й популяризації україномовних подій, місць, де спілкуються переважно українською й стимулювати попит на україномовний культурний продукт.
6 Р. Чалдині. Психологія впливу — С. 101
“Соціальний доказ” — інший психологічний феномен7, який можна використати на користь популяризації переходу на українську мову та усуненню притаманних цьому процесу фобій. Суть принципу полягає в тому, що люди схильні вважати свою поведінку правильною, якщо часто бачать інших людей, що поводяться аналогічно (особливо впливають на поведінку дії схожих членів суспільства). Іншою особливістю феномену є те, що він спрацьовує й у випадку перегляду відеозаписів8, де змодельовані потрібні моделі поведінки. Таким чином навіть аматорські відеоролики, де, наприклад, моделюється ситуація спілкування україномовної молоді в звичайних життєвих ситуаціях (за кавою, на прогулянці, спілкування в клубі, постановка вистави тощо) в легко пізнаваних локаціях міста можуть спонукати глядача до наслідування. А зменшити фобії, притаманні переходу на українську мову, можуть відповідно ролики, де зображена людина, яка у процесі переходу на українську, замість очікуваного осуду або висміювання навпаки знаходить підтримку серед свого оточення, яка проявляється у схвальних відгуках однолітків або навіть переході друзів на українську “за компанію”.
Україномовні локації. Дуже важливо аби мешканці переважно російськомовних міст чули українську мову в публічному просторі якомога частіше. Звісно, в Запоріжжі є люди, які послуговуються українською у повсякденні, але поодинці вони губляться у великому місті і в цілому є майже непомітним явищем. Збільшити присутність української мови в міському просторі можна створивши заздалегідь обумовлені “україномовні локації” у найвідвідуваніших місцях міста — на майданах, у парках, де би мовці, спілкуючись, проводили своє дозвілля, влаштовуючи зустрічі з однодумцями, відпочивали у колі родини тощо і тим самим демонструючи оточуючим, що українська мова стає популярною й починає звучати все частіше й частіше. Водночас такі “концентровані” україномовні локації ставали б наочним “соціальним доказом” й спонукали інших наслідувати приклад. Показували, що не варто боятись послуговуватись українською в повсякденному житті.
“Підвішений” подарунок для україномовних клієнтів. Суть цієї акції полягає в тому, що кожному п’ятому (десятому, двадцятому — в залежності від бюджету кампанії) клієнту, який українською робить замовлення кави, піци, квитків у кіно тощо, це замовлення діставалося би в подарунок (коштом організатора кампанії). Це не дуже витратно (наприклад, каву в місті Запоріжжя можна замовити за 5-15 грн), проте кампанія могла би спонукати молодь частіше послуговуватись українською в громадських місцях.
