Сергій Пантюк[/b]8 год ·
а збереження вантажу: мав навіть дві сутички з грабіжниками...
І от саме в 1933 році, коли селом вже прокотилася третя хвиля ледь живих "східняків" і в Сокільці люди почали пухнути, не минуло це і нашу родину. Бабусі моїй, Галині Франчук йшов тоді 10-й рік і вона добре запам'ятала все, розповідала, як непритомніла з голоду; як її мати, а моя прабабуся казала прадідусеві: "Як нічого не знайдеш, то вбийте мене і їжте, бо я не годна дивитися, як вмирає моя дитина..."
І от однієї такої ночі, розповідала бабуся, прийшли до них до хати двоє сільських жидів і принесли два пуди кукурудзяної крупи. "Навіщо ви, хіба ж воно вам зайве?" - розгубився прадід. "Зайве, не зайве, а бери, рятуй дитину! - сказав один з тих жидів. - Будеш мати змогу, віддаси колись, а ні - в Бога запишеться!"
Бабуся мені називала імена тих своїх (то вже й маминих, і моїх) рятівників, але я, на жаль, забув. І не знаю, чи маю право молитися за них. Тому попрошу вас,
Emil Krupnik та
Alina Kenigsberg, помоліться за своїх одноплемінників, завдяки яким не перервався мій рід у страшному 33-у...
ПодобаєтьсяПоказати більше реакцій
Коментувати[/size]