Тема "зубожіння" в Україні була домінуючою в останні роки і навіть частково призвела до вибрання верховного зебіла.
А зубожіння - це все-таки тема неоднозначна. Ось я, наприклад, залилася сльозами, переглянувши епізод із телешоу "Викличте Повитуху", де роповідається історія бездомної жінки, яка втратила чотирьох маленьких дітей у роботному домі в Лондоні. І взагалі показується ніщебродство та справжнє зубожіння жителів Лондонського Іст-Енду не в якісь вікторіанські, а у 50-і-60-і роки цього століття.
Та це просто піпець, товариші. Як бідно жили люди і відносно недавно. А ці роботні доми це просто жах якийсь, ще Дікенс їх описав у Олівері Твісті. Та в Україні ніколи навіть при Сталіні такого бідося не було (за винятком голодомору).
І тим не менше бритоси не жалілися, а клепали дітей, як могли, і працювали по-чорному, і стали чимось. І за зрадників не голосували.