Дивно: колись (не так давно, в принципі) виробляли овердохуя всього, а тепер раптом "ресурси хуйові" стали. А в Мексиці чи Китаї навпаки ресурси ахуєнно ахуєнні стали. 
Нічого дивного немає
Можна почати здалеку...
Є плем'я: жінки займаються господарством, чоловіки полюють. Вождь та шаман керують. Всі при роботі.
Наступний крок - громада має достатньо ресурсів для того щоб прогодувати спеціалістів. З'являються розділення праці, мисливці, воїни, гончари, лікарі і т.д. Лікар не полює, але має можливість прохарчуватися за рахунок своїх послуг (у мисливців є зайва їжа щоб розплатитися за послугу лікування і цих мисливців достатньо багато)
Наступний крок, встановлюються торговельні відносини з іншими племенами.
Наше плем'я міняє шкури та пір'я папуг на рибу та вироби гончарів чужих племен.
Відповідно гончарство та риболовля стає невигідним в цьому племені.
Але якщо взяти продуктивність племені то вона цілком може підвищитись.
Витрачається менше часу та ресурсів.
Поступово відбувається розділення праці як всередині племені так і між племенами.
Чим більше продуктивніть, тим більше ізлішків, ізлішкі можуть бути витрачені на утримання воїнів, на утримання шамана, або прототипа інженера - хлопа який цікавиться технікою.
Хлоп що цікавиться технікою винаходить покращений лук. Ремісники племені можуть робити луки і обмінювати на їжу або товари інших племен.
На цьому етапі таке плем'я вже матиме набагато вищу продуктивність ніж коли в нього не було спеціалізації, хоча коли плем"я полювало та збирало плоди/коріння - окремі члени працювали може і більше годин на день.
КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ. Водночас виникає розділення у майновому стані, ті хто працює головою мають більше їжі, ніж ті хто вміють швидко бігати за дичиною. Тобто може добувати їжі/пір"я папуг більше не ТОЙ хто ВАЖЧЕ працює
