В ексклюзивному інтерв’ю прем’єр-міністр України розповів УНІАН, як митники навмисно знищили по всій країні обладнання для боротьби з контрабандою, назвав кількість державних підприємств, які слугують для набивання кишень корупціонерів, спрогнозував, коли українцям варто чекати суттєвого росту національної економіки і пояснив свою позицію щодо мораторію на продаж землі.
Автор: Тетяна Урбанська
Гройсман: коштів на місцях стало набагато більше / УНІАН Одним з головних своїх досягнень ви називали і називаєте децентралізацію. На вашу думку, наскільки вдало місцева влада використовує ті важелі, які їй надає ця реформа?
Взагалі, це тільки початок децентралізації. В 2014 році, коли я прийшов працювати ще в перший уряд Арсенія Яценюка, я прийшов як міністр регіонального розвитку, і головним моїм завданням на посаді було започаткувати цю реформу. Ми дуже швидко вийшли на затвердження концепції, яка була опрацьована з експертним середовищем, з міськими радами, з асоціаціями, і почали її реалізовувати. Потім я пішов працювати в парламент. Вже за мого спікерства у Верховній Раді вдалося провести перший закон про бюджет, який базувався на позиціях фінансової децентралізації. Фактично, так ми запустили процес і добровільного об’єднання громад, і фінансової децентралізації, і передачі повноважень на місця. Ніколи центральна влада не робила того, що ми зробили… Ні в 2005-му, ні в 2006-му, ні в 2007-му… ні в 2011, ні в 2012 роках жодних децентралізаційних процесів в Україні не відбувалось. Навпаки, відбувалася узурпація: центральна влада забирала на себе багато повноважень, придушувала місцеве самоврядування. Як на мене, зараз в Україні відбувається другий історичний етап для місцевого самоврядування. Перший – 1996 рік, коли був прийнятий закон про місцеве самоврядування
. Тут слід віддати належне президенту Леоніду Кучмі. Попри те, що у нього це, певною мірою, відбирало повноваження, бо була президентська форма правління, і він цього міг не робити, він започаткував розвиток місцевого самоврядування. А другий етап – 2014 рік. Це питання штовхав уряд Яценюка і далі, коли вже прийшов президент Порошенко, ми змогли консолідувати зусилля – була повна підтримка прем’єра, президента і парламенту – і ми зробили, на мій погляд, історичний крок. Ви щойно повернулися з регіонів, можете назвати якісь успішні місцеві проекти, на що громади на місцях витрачають гроші? Ви можете побачити такі проекти, програми по всій країні. Зараз коштів на місцях стало набагато більше і це означає, що місцева влада має можливості для того, щоб багато речей робити. Якщо зараз ви побачити у будь-якому місті, районі, області нову школу, новий дитячий садочок, нову дорогу, новий тротуар – це все є децентралізація.
Добре, але все одно часто складається враження, що місцеві органи влади не дуже розуміють, як краще скористатися новими, у тому числі, фінансовими можливостями. Наприклад, робиться гарна справа – будується дорога. Але будується вона без стратегії і розуміння – з нікуди в нікуди. Тобто, гроші витрачаються на дорогу, якою ніхто не доїде з пункту А в пункт Б, бо громада потребує дороги до пункту В. А влада про це не подумала…
Ви абсолютно праві. Іноді ми маємо певні прояви інституційної слабкості, коли немає стратегічного, системного бачення, що ми робимо і навіщо. Але хочу нагадати, що в Україні зараз діє безліч програм навчання, підвищення інституційного розвитку, в тому числі, для органів місцевого самоврядування, які дозволяють робити більш професійними наших колег на місцях. Наприклад, нещодавно запустили програму «U-LEAD» (програма з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку, яка спільно фінансується Європейським Союзом та країнами-членами – Данією, Німеччиною, Польщею та Швецією, з метою підтримки українського уряду у впровадженні реформи децентралізації в Україні, загальний бюджет програми становить 102 млн євро, – УНІАН). Крім цього в Україні є велика кількість грантових програм. Тобто, інструментів, які дозволяють сьогодні підвищувати інституційну спроможність, безліч. Децентралізація – це процес. Такий самий, як коли господиня навчається готувати. Дійсно, коли вона робить це вперше, можливо, в неї не дуже виходить. Але коли вона продовжує навчання, через два-три тижні, через місяць, через півроку, ситуація змінюється. Так і з децентралізацією. Ми розпочали процес. Зараз – тільки перші результати. Нагадаю, що коли ми починали, мене критикували з усіх сторін. Говорили, що ми знищуємо місцеве самоврядування, села і міста, що робимо все неправильно. Але потім від цієї риторики почали відходити, бо за 3-5 місяців роботи цієї системи (фінансової децентралізації, – УНІАН) почали з’являтись перші результати. Зрозуміло, що можуть бути якість помилки.
Але, все ж таки, чого не вистачає для успішності реалізації різних проектів на місцях? Від чого залежить ця успішність – від активності громади, чи від кількості коштів, які вдається акумулювати?
В першу чергу, залежить від лідерства. І від прозорості. Від системного бачення. Ви дуже правильно задали питання: чи є розуміння того, навіщо ми це створюємо. Так само і в державі. Коли я запитав, чи є розуміння, які дороги ми маємо побудувати найближчі 5-7-10 років, і навіщо, я не отримав відповіді. Це означає, що не було стратегічного бачення. І зараз ми повинні все зробити для того, щоб стратегічне бачення відбулося. Коли ми будуємо дорогу, ми маємо розуміти, що вона має бути з пункту А в пункт Б, вона має підкреслити наші логістичні можливості, з’єднати торгівельні шляхи, що дуже важливо – море, залізниця, кордон, південь, північ… і так далі. Над такою стратегією ми зараз працюємо. Якщо ми вже заговорили про дороги, чи є у вас скарги щодо впровадження стратегії розвитку доріг? Які ви бачите прогалини? Чи є розуміння цієї стратегії на місцях? Я бачу, що на місцях дослухаються. І бачу, що вже починають слухати уважно. Бо коли я в травні сказав, що ми розпочнемо будівництво доріг, їх реконструкцію і ремонт, якось так дуже скептично на мене дивились... …Бо це вже чули від багатьох прем’єрів… Але, ви бачите, зараз є інший підхід. Це масштабний інфраструктурний проект, і це дуже і дуже важливо з точки зору розвитку економіки. Матеріали, робоча сила - все це локальні речі, які залучаються на місцях. І це є розвиток економічних можливостей держави. По великому рахунку, в Уряду, який я очолюю, є дві головні завдання. Перше – це забезпечити економічну стабільність і забезпечити стале економічне зростання. Друге – результати цього зростання реінвестувати у якість життя. Іншого варіанту немає.
Що робили раніше? Брали і купляли у людей прихильність. Наприклад, хтось дасть тисячу, хтось інше придумає. Дійсно, людям важко, і вони радіють і тій тисячі, реагують на неї дуже позитивно, але потім стають жертвами обману. Адже цією тисячею прикривається багато інших неприємних речей. Тому, наші завдання – не короткостроковий одноразовий проект, а зростання, робочі місця, національний продукт, реінвестиції.
І коли все це станеться?
Відповім – за 3-5 років Україна може забезпечити дуже якісний економічний ріст. Ми бачимо на наступний рік 3% зростання. Але це мало, треба подвоїти. А основи для того, щоб подвоїти, всі є... Вважаю, що у нас вимальовується чітка логіка дій з багатьох сфер. Ми, в принципі, розуміємо, куди треба рухатися в системі охорони здоров’я. Є розуміння по освіті – де ми знаходимося і які кроки треба робити далі. Також ми розуміємо, які механізми економічного стимулювання треба задіяти, щоб почати відроджувати національну економіку. Що потрібно зробити в промисловості, яка на сьогодні розбалансована. В системі управління – робимо зараз реформу державної служби, збільшуємо функції місцевого самоврядування завдяки децентралізації. Також нам треба позбутись такого корупційного фактору як нестратегічні державні підприємства…
Ви сказали, що потрібно подвоїти економічне зростання. За рахунок чого?
Наприклад, стратегічними радниками і міжнародними кредиторами України не раз згадувалося, що Україні слід запустити ринок сільгоспземель, бо країна втрачає можливість отримувати нормальні інвестиції в сільське господарство, у тому числі, через те, що не має земельного ринку. У той же час, Рада в черговий раз автоматично продовжила мораторій на продаж земель іще на рік… Політики точно знають, що мораторій можна не продовжувати, він все одно буде діяти. Ми ж розуміємо, що ринку землі в Україні нема. Але на цій темі дуже спекулюють, це дуже популістична історія. Зараз хотіли розіграти чітку історію захисника народних благ. Зняти будь-які заборони на продаж землі, означатиме єдину річ – не дай Бог, це можуть використати – скупити всю землю країни зможуть 10 родин. Тому ми маємо створити абсолютно прозорі правила гри, з якими мають погодитись, в тому числі, і власники землі. Я би хотів, щоб це (прозорий ринок землі, – УНІАН) дало можливість власникам землі стати багатшими, а не біднішими. Має бути ряд запобіжників, які треба використати у цьому процесі. І для цього у нас є проста модель. Я планую залучити депутатів парламенту, уряд, експертів, представників власників, ми створимо робочу групу. За 2-3 місяці зможемо напрацювати пропозиції, якими можуть бути варіанти, що ми маємо з цим питанням робити, де у нас є консенсус, де його немає… У цьому питанні не має бути підкилимної гри. Я все це виведу на прозорість. І тоді ми точно будемо розуміти – які правила. Але зобов'язання з розробки і внесення в Раду законопроекту про створення ринку землі на Кабмін покладав ще попередній мораторій. Чому цей документ не був підготовлений заздалегідь і про відповідну робочу групу ми говоримо тільки зараз? Уряд ще в 2008 чи 2009 році зобов’язався запровадити ринок землі. І це ще одне свідчення фальшу навколо того, що робилося, і що не робилося в країні. Адже і зараз, з одного боку, політики говорять про необхідність відкрити ринок земель, а, з іншого боку, тут же кричать про те, що треба продовжувати мораторій. Моє завдання – створити прозоре обговорення цього питання. Повертаючись до порад і рекомендацій стратегічних радників України: вже неодноразово звучали заклики скоротити соціальні витрати. Але, замість того, щоб створювати єдиний електронний реєстр отримувачів соціальної допомоги і чітко розуміти, скільки людей, які види виплат і пільг і на які суми отримують, в Мінсоцполітики жартують, що за субсидією можуть звернутися і деякі депутати... Ми дійсно маємо чітко розуміти, скільки людей потребують державної підтримки. Що стосується субсидій, є така програма - «Калькулятор субсидій». Можна вкласти свої доході і витрати і побачити, яка допомога може бути вам надана. Субсидія розраховується не від статусу, а від доходу. Якщо у вас один дохід, ви можете розраховувати на одну компенсацію, з іншим доходом – на іншу. Зараз ця система є адекватною.
Але що ми іще хочемо зробити? Щоб в кінці опалювального сезону люди, які економили на ресурсах, змогли отримувати реально цю економію (хочемо розробити такий механізм) коштами. Це було би гарним стимулюванням енергозбереження. Але ті, хто в минулому році вже так економив, нічого не отримали…
В тому році такої системи ще не було. Дивіться, моє завдання – вийти на монетизацію економії. Але я зараз не роздаю обіцянок наперед. Я говорю, що зараз ми над цим питанням працюємо і зробимо все можливе, щоб цей механізм втілити у життя. Система соціального захисту має отримати новий підхід. Наголошую, міністерство соцполітики над цим працює. В тому числі, над верифікацією. Крім того, наприклад, давайте візьмемо систему зайнятості. Вона роками, десятиріччями будувалась так, що стимулює безробіття. Завдання нашого уряду – змінити цю систему. Для того, щоб вона стимулювала робочі місця. Або давайте візьмемо Пенсійний фонд… Гройсман бачить недоліки у теперішній пенсійній системі / УНІАН Це – діра… Це діра майже у 150 млрд. І це величезний виклик для всієї держави. Для тих, хто вже зараз пенсіонери – це виклик де-факто. Бо третина людей в країні сидять на мінімальній пенсії. Це – знущання. Таку систему треба перебудовувати. Є інші проблеми, які не вирішувались десятиріччями. В Україні два з половиною мільйони громадян, які не роблять внески до Пенсійного фонду. Але коли вони виходять на пенсію, вони йдуть до ПФ за пенсією, як по свячену воду. Чи це справедливо стосовно десятків мільйонів інших громадян? Ні, не справедливо. Тут треба теж знайти рішення… Взагалі, нам всім треба задуматись, яку Україну ми передамо нашим дітям. Іноді дивлюсь на те, що відбувалось за останнє десятиріччя, і складається враження, що всі політики сповідували принцип: після мене, хоч потоп. Таке враження, що виконавча влада працювала як тимчасовці. Саме тому немає стратегічного бачення, системного бачення розвитку країни, немає розуміння місця України на мапі Європи і світу. Подивіться на потенційні можливості нашої держави! 45-мільйонна країна, географічне розташування – центр Європи, море, природні копалини, трудові ресурси, люди… У нас є все, щоб бути серйозною, економічно-сильною країною. Але чому цього не відбувається? Бо корупція, олігархи десь щось вкрали, десь щось змонополізували і так далі. Митниця – корупція, медицина – корупція… Не можу цього зрозуміти.
Далі читайте на УНІАН:
http://www.unian.ua/politics/1572622-volodimir-groysman-ya-vipustiv-kontrol-za-situatsieyu-bukvalno-na-dvi-godini-bo-same-perebuvav-na-operatsiynomu-stoli-viyshovshi-z-narkozu-diznavsya-scho-opz-zupinivsya.html
