Серед одеських підприємств ринок «7-й кілометр» займає одне з перших місць за товарооборотом та створює робочі місця для більш ніж 10 000 одеситів. Проте ситуацію, що там склалася за останні роки не можна назвати нормальною. Пропонуємо увазі наших читачів статтю народного депутата України VII скликання Павла Кириленка, в який висвітлюються кричущі факти беззаконня, які мають місце на одному з найбільших промтоварних ринків Східної Європи.
Сьогодні, коли боротьба з російським агресором вийшла на новий рівень, свідченням чого стало закриття популярних соцмереж, настав час згадати про реальний бізнес, який досі контролюється з Російської Федерації старими поплічниками Віктора Януковича — Юрієм Іванющенком (він же кримінальний авторитет «Юра Єнакіївський») та його правою рукою Іваном Аврамовим, який при «регіоналах» мав статус «смотрящего» за Одеською областю.
Пригадаймо, ще у 2014 році набула розголосу інформація, що фінансування діяльності проросійські налаштованих терористичних організацій здійснюється, зокрема, комерційно-кримінальними структурами Аврамова та Іванющенка, які свого часу захопили промринок«7-й кілометр».
Будучи депутатом Верховної Ради, я працював у Комітеті з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики, і мені довелося детально ознайомитися із ситуацією, яка склалася на «7-му кілометрі» після того, як у 2010 році відбулося його рейдерське захоплення. Разом із активістами Одеської організації ВО «Свобода» ми не раз виїжджали на сам ринок, аби припинити ті чи інші дії адміністрації, яка займалася відвертим здирництвом. Після перемоги Революції Гідності було сподівання, що закінчиться процес годування осіб, які є спонсорами «ДНР/ЛНР». У червні 2014 року мною був зареєстрований депутатський запит до ГПУ, МВС та СБУ з вимогою покласти край потокам «чорного налу» з ринку «7-й кілометр», який постійно переправлявся до Аврамова та Іванющенка у Москву, куди вони втекли після перемоги Майдану. Тоді справа зрушила з мертвої точки, але вже через певний час будь-яка протидія «єнакієвським» на «7-му кілометрі» зі сторони державних та правоохоронних органів зійшла нанівець. Внаслідок цього один з найбільших ринків Східної Європи і дотепер належить кримінально-олігархічному угрупуванню, яке напряму фінансує війну проти України.
Рейдерське захоплення «7-го кілометру» розпочалося ще в липні 2010 року, коли, користуючись тяжкою хворобою засновника ринку Віктора Добрянського, учасник ТОВ «Промринок» Мельничук запропонував Аврамову та Іванющенку стати його співвласниками. Для цього шляхом погроз, безпідставним порушенням кримінальної справи та шантажем шахраї добилися того, що Добрянський та Чернат оформили з британською компанією «Паррокс Корпорейшен Лімітед» (зареєстрована в Лондоні, по вулиці Туле, 122-126 – за цією адресою зареєстровані майже всі бізнес-активи Юрія Іванющенка) невигідні договори, в результаті чого вона отримала 27% статутного капіталу. Незважаючи на те, що дана частка є по суті незначною, представники цієї компанії, за підтримки Мельничука, повністю перебрали на себе керівництво ринком. Засновник «7-го кілометру» і його дочка були відсторонені як від управління, так і від розподілу прибутку.
Для того, щоб консолідувати свою владу, бандити виключили зі складу ТОВ «Промтоварний ринок» неугодних їм людей, завдяки зусиллям яких цей ринок був створений та став успішним бізнес-проектом.
Останніх 4 роки ринком керують Аврамов з Мельничуком, котрі фактично займаються рекетом підприємців через створену ними структуру «Безпека бізнесу», яка прикривається так званим договором про надання юридичних послуг. Щомісяця кожен місцевий підприємець вимушений платити бандитам «данину» в сумі 100 доларів з однієї точки, а іноземний підприємець — 500 доларів. Крім цього, застосовуються незареєстровані касові апарати, через що офіційний дохід ринку скоротився і відбувається масштабне відмивання коштів.
Також, починаючи з 2012 року, на ринку за рахунок підприємців проводиться будівництво та реконструкція торговельних місць. При цьому використовуються нелегальні та тіньові схеми через створення підставних будівельних фірм. Підприємців примушують сплачувати суми, які дорівнюють у еквіваленті від 20 тис. до 250 тис. доларів на проведення будівельних робіт. Ці гроші офіційно не обліковуються та використовуються «чорним налом» в інтересах злочинців. Також збираються кошти на будівництво покрівлі між торговими рядами, за розміщення т. зв. «вітрин», в’їзд та паркування автотранспорту, розміщення тимчасових торгових точок та ін.
Ситуація з «7-им кілометром» є однією з найбільш кричущих в контексті присутності російського впливу на топ-підприємствах по всій Україні. Українська влада повинна усвідомити, що реальна боротьба з агресором в тилу полягає саме в ліквідації будь-яких каналів фінансування, які беруть початок з українських підприємств, власниками чи співвласниками котрих є різні Іванющенки, Аврамови, Бабакови та інші. Подальший розвиток подій навколо «7-го кілометру» стане своєрідним лакмусовим папірцем для з’ясування того, чи прагнуть нинішні українські політичні еліти довести війну на Сході України до переможного кінця.
