Небажання абсолютної більшрсті українців переходити на українську мову і боротися проти русифікації цілковито вписується в цей контекст Меттіса.
По-перше, щодо цiнiкiв, скорiш за все, це МАСКА, яку раз вдягнули та не хочуть зимати.
Так приемно жити, коли тебе не бачать, але коли ти всiх бачiш, то робиш те, що забаеш.
Нема там анi фiлософii, анi логiки - такий собi Театр одного актора, який тягне власний водевiль, аж поки самому нудно не стане.
По-друге, щодо Мови.
Приклад з життя.
В 1991 мiй тов. Директор (завод у нас був невеликий - майже 200 чол.) раптом прозрiв, купив сине-жовтний стяг, вигнав на подвiря в обiд сотню народу та пiд Казацький марш... прийняв присягу Украiнi.
На тому Патрiотизм кiнчився: замовлень на виробництво не стало, про зарпалти забули, а Завод став власним будинком, в якому Пан Директор... став справжнiм Хозяiном, бо пiв-заводу вiддали йому власнi ваучери приватизацii.
То що з того, що директор мовив на Укр. мовi?..
Його оточення й душа були... в тому столi, де вiн швидко сховав Партквиток КПУ - на всяк випадок.
Головне, що вiн кожного дня всiх вiтав Укр. мовою та чудово розумiв, що анi Зверху, анi Знизу... його нi хто не попре.
Бо Завод... став його Власнiстю.
А ти, Кiт, нам про Мову... пiснi спiваеш...