Василь Чепурний:
Viva, націє!
Ми, рухівці, пропонували вам обрати Чорновола чи Лук’яненка, а ви вибрали секретаря ЦК компартії. Ми пропонували знов на вибір – Чорновола, Ланового, Костенка, а ви голосували за творця олігархату Кучму. До того ж вперто – двічі. Чудом обрали Ющенка, з переляку від Майдану, але вже за рік його, отруєного російськими спецслужбами, ви змішали з багном і навіть зараз не можете спокійно пробачити його проукраїнський курс. І ви знову обрали зека Януковича. Ціною смертей і війни ми його вигнали, доки ви сиділи на диванах, і війна – не ви! - обрала президентом Порошенка. Бо ви тоді напужалися… Та тільки відпружило і ви обрали блазня, який гигоче з України і з вас, дурних хохлів. Аплодують Москва і Тель- Авів (чи де там сидить Коломойський?), скрушно хитають головами у європейських столицях…
Ми завжди у меншості. Ось про це пише Костянтин Іванов і говорила мені Тетяна Миргородська. Вона ще й емоційно, як жінка, й сказала красиво: «Я рада, що я у такій красивій меншості!».
І меншість - це природно. Бо нація – це не 100 і навіть не 50 відсотків населення. Це та активна, рішуча і креативна меншість, яка й рухає світ. Адже хоч ви й голосували за секретаря ЦК, але ми, рухівці, змусили вас проголосувати за незалежність України! Позавчора почув у міському транспорті – отак раптово! – «Правду рухівці казали, що Україна багатюща, олігархи навіть розкрасти не можуть!». У церкві сьогодні одна жіночка зітхала подрузі: «Ну що ви хочете – ми ж Чорновола не вибрали!». Туго, але доходить…
І ще: товаришу – молодому журналісту, який став відчаєм постити свою позицію, я подзвонив і сказав – попри все, нас навіть багато. А ти подумай як нам було у 1988- 89 роках, коли нас, рухівців, сприймали не просто, як екстремістів і неформалів, а як якихось, «почварних і уломних» (Валерій Шевчук). А таки ж довели до проголошення Незалежности!
Населення, щоб стало нацією, треба виховувати і тримати в рамках свого інформаційного простору. А в нас що Ющенко, що Порошенко дуже погеньбили це розуміння у погоні за маревом якоїсь всеосяжної демократії. Порошенко призначив міністром інформполітики свого кума Стеця, який, за словами його товариша, більше думав про другий камін на дачу, аніж про захист інформпростору. Відповідно – гібридні протяги, які задували з Москви, зробили Порошенка ворогом того самого обивателя, який сам краде, де може потягти, а Президента означив головним корупціонером. Влада ж захисту не зробила. Пригадується, як Петро I посилав своїх шпигунів під виглядом монахів і ті вели пропаганду проти гетьмана Мазепи – марновірний і побожний наш народ легко повірив…
«Ніколи не здавайся!» - повторив сьогодні Петро Порошенко слова Вінстона Черчілля, який виграв війну, а демократичний народ його вигнав. Біда тільки, що в Англії відрегульована система влади і прихід однієї порожнечі до влади кардинально не міняє державу. («На Даунінг стріт приїхав абсолютно порожній автомобіль. З нього вийшов Еттлі» - казав Черчілль про свого наступника). Зрештою, Черчілля звільнили ПІСЛЯ перемоги у війні, а в Україні вона ще триває… Отже, далі буде!
Бо 25 відсотків – це стільки було й за Чорновола! І 25 відсотків – це таки нація! Слава Україні!
