Мабуть усі чули за останній час що це парадокс. Нижче подробніше про це. Хто знає нехай не читає. Хто не знає поцікавтесь. А коли поцікавитесь проаналізуйте усі заяви починаючи десь з 2 квітня. Пригадайте усе. Як пошли чутки про загрозу безвізу , пашпорти, заморожені контракти, Надька відпущена з буцегарні, а сьогодні взагалі пік апокаліпсісу. А тепер читайте
---------------------------------
Лідія Гайдар
17 апреля в 20:57
Парадокс Кондорсе: у другому турі переможе кандидат, який у першому посів друге місце.
Про це в ефірі програми «Коментарі» на телеканалі ZIK під час телефонного ввімкнення заявив український нейропсихолог Богдан Ткач.
«Парадокс Кондорсе - це протиріччя, яке виникає внаслідок того, що голосування на основі принципу більшості не забезпечує виявлення справжніх вподобань стосовно економічних благ чи цивілізаційного вибору.
Якщо однотурова система виборів, то перемагає той кандидат, який набрав найбільше голосів, а якщо двотурова система, то у другому турі перемагає кандидат, який у першому турі посів друге місце, тому що у першого кандидата кількість прихильників є обмежена, а у другого кандидата виникає велика група прихильників із тих, хто підтримував і голосував за нього, і нових, які голосують проти першого.
Коментуючи процес «перетікання» голосів виборців до переможців першого туру від інших учасників виборчих перегонів та результати останніх соціологічних досліджень, нейропсихолог нагадав, що людина, заходячи в магазин, спочатку приймає рішення на основі емоцій, а після того настає другий етап, коли увагу звертають не лише на яскравість упакування, а й на вміст, кількість та якість продукту, та приймають раціональне рішення.
«Цей другий тур – це буде прийняття рішення за допомогою не емоційної частини мозку, а раціональної», - акцентував фахівець.
Богдан Ткач – український нейропсихолог, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, фахівець у галузі медичної психології, нейропсихології, девіантології, сексології та нейромаркетингу, автор близько 70 наукових праць, із них 4 монографії.
Стратегічне голосування та парадокс Кондорсе: відомий парадокс теорії суспільного вибору вперше описав французький письменник, вчений-математик і політичний діяч маркіз Ніколя Кондорсе у 1785 році.
Парадокс полягає в тому, що правило простої більшості не в змозі забезпечити суперечливість бінарного відношення громадської переваги серед кандидатів, що обираються. Результат залежить від порядку голосування. Якщо у однотуровій системі перемагає кандидат, який набрав більшість, то у двотуровій перемагає кандидат, який посів друге місце у першому турі. Це пояснюють тим, що у першого кандидата вичерпався резерв прихильників, а у кандидата який посів друге місце і у першому турі мав внутрішньовидову конкуренцію, саме в другому турі з’являється нова, велика група прихильників. Оскільки претенденти які посіли друге, третє, четверте та інші місця, є умовно чимось схожими між собою. І виборці у наступному турі голосують за другого, як за опонента першому кандидату. Отже, правила виборів визначають переможця, і ці переможці будуть різними за різних правил голосування.
Парадокс Кондорсе неодноразово перевідкривали, аж поки в 1951 році американський економіст Кеннет Ероу довів його узагальнення – Теорему про неможливість колективного вибору. У вельми спрощеному формулюванні вона звучить так: якщо число кандидатів більше від двох, то не існує демократичної системи виборів, яка задовольняє певні природні критерії. У 1972 році К. Ероу присудили Нобелівську премію з економіки за дослідження «Соціальний вибір та індивідуальні цінності» (опублікована в 1952 році). У ній Ероу намагався сформулювати умови, за яких з індивідуальних вподобань раціональним чи демократичним шляхом можуть бути виведені групові рішення.
