Oleg Shimko
9 May at 03:56 ·
Довгий текст на популярну тему: хто нам союзник, хто ні - на правах особистої точки зору.
Давайте разом відокремимо мух від котлет.
Зараз багато хто критикує і буде ще критикувати зе-владу.
Зе-влада – є засобом руйнування України, сила якого в надлегитимності, що була надана йому українським електоратом. Причина такого рішення електорату пояснюється потужним викривленням реальності, яку для нього здійснила ворожа пропаганда. 5 років поспіль пропаганда роздувала антивладну, анти-порошенківську істерію і через створений такий чином емоційний фон психологічно заборонила українцям правильну відповідь «Порошенко» на запитання в бюлетені: «За кого ти?»
2 х 2 = 4. Це очевидно. Але якщо гіпнозом (окремим випадком якого є пропаганда) заборонити вірну відповідь, переконати людину, що «4» - це жах, мрак, «відповідь на крові». «цифра мародерів» і т.п. – людина не зможе правильно відповісти на просте питання. Аби не 4! Будь-яка цифра краща за 4!
При цьому людина розуміє, що 1000, 5, «сем-восем» і т.д. – не є також вірними відповідями. І тоді вона хапається за запропонований «Ікс», бо «гірше не буде». Бо «Ікс» начебто не належить до «старих цифр».
Неможливо з’ясувати у прибічника Зеленського, чого, власне, він добився своїм вибором. Неможливо було допитатися у нього рік тому, за які якості він обирає свого «преЗЕдента». Бо таких якостей не було. Плюси Зе – то є «Плюси», тобто вигадані пропагандою гріхи Порошенко. Крім того, що Зеленський є «Абинепорошенком», в нього немає жодних якостей політика: досвіду, авторитету, знань, стратегії, морального рівня, поваги до країни.
Він є штучно вигаданим рішенням в задачці 2 х 2=?, коли «4» є забороненим, а решта відповідей вочевидь невірною. Штучним та хибним рішенням. Звісно, з такою арифметикою отримуємо країну в несправному смартфоні.
Україна живе в політичному просторі, де заборонено вірну відповідь – бо її громадяни живуть у віртуальній реальності, у реальності, що її було викривлено пропагандою. Країна не повернеться на правильний шлях, поки в голови її громадян не повернеться здатність сприймати реалії без викривлення. Поки з правильних відповідей на прості задачі не буде знято заборону.
Підкреслю, що критика Зеленського сама по собі не призводить до повернення в реальність. Критика Зеленського – це «Людоньки, Ікс –це не рішення!». Але принципово важливо, до чого далі підводить критик. Нарешті до «двічі два – чотири»? Чи до «знову щось не те, давайте спробуємо Ігрек»?
Всі ті, хто критикує Зеленського, але не каже, що він є результатом пропаганди проти першої насправді української влади, яку шельмували, яку оббріхували, про яку лжесвідчили; той, хто не вступився за українську владу, коли її шельмували та оббріхували (через небажання думати чи московське замовлення, чи власний «бубновий інтерес», наприклад – мати мандат і «рєшать вопроси»; або бути не лідером другого партнера в коаліції, а одразу володаркою морською із золотою рибкою «на посилках»); а тим більше той, хто сам оббріхував, шельмував, лжесвідчив і не покаявся в цьому – всі вони є продавцями викривленої реальності, отже й винуватцями викривлення шляху України, і отже, ворогами. Без компромісів. Без виключень.
Тут треба зробити принципове зауваження. Ми маємо розрізняти виборців і пропагандистів. Тих, ким маніпулювали і тих, хто маніпулював. Ошуканих і шахраїв. Залежних від інформаційного наркотика і наркодилерів. Останніх не проблема розпізнати. Це, звісно, не рядові виборці. Це блогери, журналісти, активісти, лідери думок, телезірки, експерти, політики – так звані медійні люди.
Тест на «спотворювача реальності» дуже простий. Вони або продовжують звинувачувати українську владу періоду 2014-2019, або старанно замовчують її успіхи. Вони прямо не визнають, що падіння, відкат, реванш, погіршення існують не у вакуумі, а в порівнянні з результатами тієї влади. Кажуть про падіння економіки, і не вказують, коли і чиїми зусиллями вона зростала. Застерігають від капітуляції, але не згадують, хто відродив армію і організував спротив. Вони обурюються візитом в Оман, але завжди при цьому згадають Мальдиви – але не кричущі відмінності цих двох подорожей. «Мають питання до Порошенка», але не запитують, як вийшло, що за нього наш човен плив від імперії швидше, ніж коли-небудь з часів її створення.
Вони роблять все, щоб не назвати або заборонити правильну відповідь для «двічі два».
(Примітка: Про швидкість човна, що пливе від імперії - це і є мій аргумент, чому саме Порошенко і є відповіддю. Наразі ми не маємо інших,і, що важливо, методів надійної верифікації інших - це гарантує помилки в процесі пошуку "нових лідерів")
Споживачі пропаганди, щоб ми там про них не думали, і як би вони нас не дратували, парадоксальним чином поводилися як чесні громадяни. Якщо «барига-мародер-той, хто не хоче припинити війну» є таким жахливим, то звісно, треба бігти на дільниці і «валити» його електорально. Це вони і зробили. Разом. (Разом з лукашами, портновими, Коломойським і Путіним, як виявилося, але з кращих мотивів. ) Залишимо зараз за дужками, які обставини і риси характеру сприяли їх вірі в «баригу-мародера». Якщо ми припускаємо взагалі повернення України на вірний шлях в близькому майбутньому – ми маємо, ми повинні припустити якійсь продуктивний діалог з цими виборцями та їх повернення до реальності.
Інша справа – постачальники пропаганди, ті, хто збив співгромадянам систему координат перед вирішальним вибором, і отримував за це квартири на Франка та інші ніштяки (в тому числі і більш дешеві). З інфонаркоділками діалогу не може бути. Не може бути партнерства – хіба що певна ситуативна співпраця, але з обов’язковим визначенням позицій. І не треба співчувати, коли вони потрапляють у пастки, підготовані їхніми омріяними «новими обличчями».
Є тонка грань. Якщо влада поводиться з вчорашнім своїм пропагандоном з порушенням демократичних процедур – ми повинні бути проти такого порушення, бо демократія – це процедура. Але також ми повинні назвати пропагандона пропагандоном. Справа не у мстивості («не можна мститися…»). Справа в інституті репутації . Демократію надто легко хакнути, якщо немає інституту репутації.
Інформаційні шахраї, борці з баригами, спотворювачі реальності повинні мати відповідне репутаційне тавро на лівому плечі, інакше вони використають допомогу і емпатію та знову засруть мізки населенню. При цьому неважливо, як вони себе позиціонують – патріотами, активістами, волонтерами. Важливо, на якому боці вони насправді в інформаційній війні. Важливо, що ми маємо висвітлювати їх справжню роль пропагандонів. Емпатія та емоційне занурення в ситуацію неприпустимі. (Ще й тому, що відсотків на 90 їхні неприємності з владою виявляться виставою. Тому, до речі, не варто сваритися з однодумцями, у кого емпатія спрацьовує – бо вистава використовується саме для розколу серед однодумців. Просто спокійно називайте консерву консервою, пропагандона пропагандоном, і не сваріться зі своїми ).
Взагалі задача повернення реальності у свідомість виборців з урахуванням нашим ЗМІ здається надважкою. Навіть думати страшно, якщо чесно.
По-перше, ми дуже відстаємо в плані створення поганої репутації торговцям спотвореною реальністю Наприклад, до будинку Порошенка уся активістська нечисть бігала регулярно, а чому рожеві свинки досі не повернулися до будинку Бігуса?
По друге, наше горе – це «експерти». Звичайна схема інформаційного вкиду: «експерт» бовкнув, ЗМІ розносять. Або ЗМІ «нарозслідували» - «експерти» коментують – ЗМІ розносять.
А хто у нас експерти в студії? Береза. Войцицька. Устінова (колишня шабунінська). Гладких. Ляшко. А це ж на кращому каналі, на «Прямому». І можна довго обурюватися тиском влади на канал, а потім знов запрошувати забруднювачів свідомості, які не дадуть повернути владу нормальну.
Хто у нас журналісти? Тьху, навіть згадувати не хочеться. «Пьотр Алєксєєвіч, што ви будітє дєлать, когда проіграєтє вибори?». Вигравати наступні, дурепо.
На щастя, є такий хороший біблейський спосіб: свідчити правду. Впертість та сила переконання тих, хто свідчить правду, творить дива.
Правда є такою:
- папєрєдники є справжньою українською владою;
- оббріхування справжньої української влади, сприяння оббріхуванню, відсутність заперечень оббріхуванню, у виконанні політиків, телезірок, активістів, журналістів та інших медійних осіб – є участю в інформаційній війні на боці агресора;
- адепти розкрадання, казанів, бариг є або ошуканими, або (медійні особи) ворожими консервами;
- розмовляти можна з тим, хто повівся на пропаганду, але не тим, хто її розповсюджував;
- горе маніпуляторам;
- «А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!»
