Квінтесенція рабства...

[Feral Cat]

Цитата: Feral Cat від Червня 24, 2021, 04:15:14 16:15
Тобто встановити логічний зв“язок між стражданнями у Варшавському ґетто і як наслідок абсолютною відразою до всього німецького як такоого, що несе приниження, страждання, і смерть пан не в змозі?

Скільки ще кацапи мають убити людей в Україні, щоб у вас виробилася аналогічна відраза?
А потім дивуєтеся популярності 95 Кварталу та президентству Зєлєнскоґо, і тому, що хуйло вас вважає русскімі.
----------------------------------------------------------------------------------

A ось тут вам квінтесенція духовного рабства, відомого під назвою “малоросійство“ у цій відповіді на мій комент: 


Ти реально йопнутий на всю голову. Може, для тебе це секрет, але в Україні переважно більшість людей, що володіють літературною російською, вільно розмовляють і літературною українською.

А більшість людей взагалі розмовляють суржиком або дуже жлобським варіантом російською
Ти на кого діжку котиш, сучонок? На українську інтеліґенцію? Це ти їм збираєшся заборонити пушкіна й макаревича, це ти їм розкажуєш про причинно-наслідкові зв'язки, - людям, які заробляють гроші тим, що із причинно-наслідковими зв'язками в них все до ладу?   

В Україні немає проблем з російською мовою. Є лише проблема із жлобами, які вважають, що вони розмовляють російською, а не жлібською, й що вони й є російськомовними, а не узкаязичними 

http://ukrpravda.net/index.php?topic=63089.180

[Бумеранг]

Важно знайти в Україні щось гидотніше, ніж нейтральне або навіть миролюбиве ставлення до російської мови. І навіть не тому, що 8-й рік триває війна.
Проблема в тому, що в більшості українців усвідомлення того "Хто ти?" Повністю розмите.
" А яка різниця?  Адже усі ми люди!"
Миролюбивість по відношенню до всього російського мала б скінчитися ще в 1991 році
Але ж диво-дивне, вже з 1992 року почали з'являтися російськомовні газетки з закінченням   "ведомости", в яких працювали російськомовні євреї журналісти, які не прямо висміювали все українське і толерувати "общєч'єловєчєскіє ценності". Щоразу злісно покусуючи "нациків".

Саме з тієї плеяди вилізли Гордон,Мостова, Кацман та інші.
Разомз  з цими "дітьми Сіона" гармонійно співпрацювали "діти Кремля"- Бузина(земля йому залізобетоном), Чаленко, Ольона Притула та інші.

Саме оця журналістична зграя, крім  всього згаданого вище, завжди оскаженіло захищала наявність російської мови і російської "культури" в Україні і зараз постійно нав'язує тезу що все російське належить і Україні і є невід'ємною частиною її природи і сутності.
Це саме оця вся культурологічна єврейсько-російська спільнота не одне століття плідно працювала на ниві розвитку й ствердження малоросійства в Україні.
І як виявилось, їхня праця за десятиліття не пройшла безслідно. Вже зросли молоді покоління довбойобів, які стверджують, ніби то рос. мова в Москві і в СПб щось одне, а в Києві і в Харкові щось інше. 
.............
Саме оця вся жидо-кацапськапогань (не тільки журналятники), десятиліттями прокладала шлях зеленим чоловічкам, а також Стрєлкову, Гіві й Моторолі.
І звичайно ж не слід забувати й тупорилих благодушних хохлів-малоросів, які своєю байдужістю вже поставили власну країну на межу самоліквідації.

[Feral Cat]

Важно знайти в Україні щось гидотніше, ніж нейтральне або навіть миролюбиве ставлення до російської мови. І навіть не тому, що 8-й рік триває війна.
Проблема в тому, що в більшості українців усвідомлення того "Хто ти?" Повністю розмите.
" А яка різниця?  Адже усі ми люди!"
Миролюбивість по відношенню до всього російського мала б скінчитися ще в 1991 році
Але ж диво-дивне, вже з 1992 року почали з'являтися російськомовні газетки з закінченням   "ведомости", в яких працювали російськомовні євреї журналісти, які не прямо висміювали все українське і толерувати "общєч'єловєчєскіє ценності". Щоразу злісно покусуючи "нациків".

Саме з тієї плеяди вилізли Гордон,Мостова, Кацман та інші.
Разомз  з цими "дітьми Сіона" гармонійно співпрацювали "діти Кремля"- Бузина(земля йому залізобетоном), Чаленко, Ольона Притула та інші.

Саме оця журналістична зграя, крім  всього згаданого вище, завжди оскаженіло захищала наявність російської мови і російської "культури" в Україні і зараз постійно нав'язує тезу що все російське належить і Україні і є невід'ємною частиною її природи і сутності.
Це саме оця вся культурологічна єврейсько-російська спільнота не одне століття плідно працювала на ниві розвитку й ствердження малоросійства в Україні.
І як виявилось, їхня праця за десятиліття не пройшла безслідно. Вже зросли молоді покоління довбойобів, які стверджують, ніби то рос. мова в Москві і в СПб щось одне, а в Києві і в Харкові щось інше. 
.............
Саме оця вся жидо-кацапськапогань (не тільки журналятники), десятиліттями прокладала шлях зеленим чоловічкам, а також Стрєлкову, Гіві й Моторолі.
І звичайно ж не слід забувати й тупорилих благодушних хохлів-малоросів, які своєю байдужістю вже поставили власну країну на межу самоліквідації.

Благодушність у них до кацапів і коломойскіх.
А от гасло “Віра, Мова, Армія“ у них викликало страх, і як результат - ненависть до того, хто це гасло запропонував. 

[Бумеранг]

Я б не сказав би, що в них благодушність тільки до кацапів і до Коломойських. Це в них до всього того, що безпосередньо в даний конкретний момент ніяк не зачіпає їх цьогочасні матеріальні інтереси і не створює їм життєвого дискомфорту.
Гасло "Армія Мова Віра" для малоросів не цікаве й не потрібне. А інтуївно вони відчувають, що це гасло потенційно може створити для них життєвий дискомфорт, при цьому не обіцяючи якоїсь матеріальної вигоди.
Тому й, відповідно, вони й ненавидять автора цього гасла.
.....
Порошенка можна критикувати за що завгодно, але тільки не за це гасло. Бо тоді його треба невидіти й за те, що він не розпочав капітуляцію в 2014 році, а як міг, так і організовував оборону а стільки зміг, стільки й звільнив і очистив від окупантів вже тоді захоплені населені пункти. А щодо корупції в його оточенні, то до гасла "А.М.В." це все не має відношення.

Я багато разів казав, що кожному політикові треба виносити вердикт за сукупністю всіх його результатів управлінської й політичної діяльності на протязі його політичного життя.