Ми всі були свідками обох виборчих кампаній в Україні і США.
Почнемо з України.
Петро Порошенко програв Зеленському завдяки шалено накрученому антирейтингу де жертвами пропаганди стала більшість населення. В цій анти-Порошенківській кампанії брали участь всі ті, кому була поперак горлянки стратегічна лінія Порошенка, висловлена у простій і конкретній формулі: Віра, Мова, Армія. Ця формула однозначно заперечувала будь-яке примирення із Москвою та всіми тими силами, які стоять на боці Москви. Очевидно що мова не лише про власне х...ла і його Росію чи про традийну про-Кремлівську 5-ту колону в Україні.
Коло недругів України, яка в основі своїй має Віру, Мову, і Армію, значно ширше. Це коло складається із людей і структур, для яких продовження нормального бізнерсу із Росією і в Росії, є значно важливішим, аніж зусилля Порошенка супроти російської агресії, які відверто стояли на перешкоді цього бізнесу. Ці люди і структури (назвемо їх партія Давосу) переймаються лише одним – прибутком і контролем над ресурсами, які цей прибуток невпинно збільшують. Ця партія доволі різноманітна і включає в себе не лише тих, хто зацікавлений в російських природніх ресурсах. Якщо подивитися на “українські“ медія, на західні медія, і особливо на соціяльні мережі контрольовані не українськими чи про-українськими силами в Україні, то вимальовується доволі чітка катина: Порошенко не влаштовував не лише Коломойського чи Фірташа, а насамперед ті сили на Заході, про які я згадав. Але виграти жодні дебати у нього ніхто не міг просто тому, що це було апріорі неможливо – його інтелект і красномовність, так само як і його твердість не давали шансів опонентам. Відтак, все перемістилося в поливання брудом 24/7 на телеканалах, залучення тисяч ботів на соціяльних платформах Цукерберга із метою тотальної дискредитації незручного політика і принципового лідера. Це співпало із місцевими інтересами того ж таки Коломйського і Фірташа, і в такий спосіб Порошенка вдалося усунути.
В результаті Україна отримала президента розумово неповносправного, біля якого приставлено Андрія Єрмака, чия місія полягає у спрямування української політики у русло вигідне партії Давосу, для якої співпраця із Москвою є головним пріоритетом у єврпейській політиці, незважаючи на ріжні політичні заяви чи творення якихось ялових структур на кшталт Кримської Платформи чи чогось такого подібного.
Тепер щодо США.
Спостерігаючи за опонентами Трампа та їхніми діями в медія та соцмедія, у мене створилося враження, що передвиборча Демократів кампанія майже один-в-один була скопійована із української. Таке саме поливання брудом діючого президента, така ж робота проти нього олігархів (намаперед Big Tech), така ж цілковита відсутність опонента у медія просторі, така ж практична відсутність дебатів під приводом пандемії щоправда. Але все ж не вдалося змінити думку більшості американських виборців, бо Трамп активно використовував Твіттер і Фейсбук (хоча і в дуже несприятливих умовах – чого варті лише маніпуляції із алгоритмами з метою подавати лише негативну інформацію про нього в пошукових системах). Але відмінність полягала в тому, що як запасний варіант усунення Трампа, очевидно було використано методи, застосовані кампанією Януковича проти Ющенка в 2004 році.
Трампове “America First” стояло і стоїть поперед горлянки сами тим особам і структурам, які розглядають активний колабораціонізм (економічний, культурний, і політичний) із комуністичним Китаєм і фашистською Росією як вирішальний фактор їхнього збагачення і влади. Отже, все та ж “партія Давосу“ була зацікавлена в тому, щоб Білий Дім зайняла людина, яка не буде перешкоджати колабораціонізмові із Китаєм та Росією.
В результаті США отримали такого ж як Україна неповносправного президента, який цілковито відповідає інтересам саме тих надпотужних структур і людей, яким сильна антиросійська Україна, і сильні антикитайські США явно заважають у веденні їхнього прибуткового бізнесу.
