Остапа Дроздова не люблю.
За його категоричність, мегавимогливість до Порошенка і фактичне сприяння тому,що у нас зараз у владі зеленський.
Остап Дроздов:
Ясна річ, коли аграрії з Херсонщини під новорічну ялинку отримали в подарунок від батьків цілий телеканал, то моє перебування на ньому стало неможливим автоматично, позаяк рівень неугодності для слугенят у мене почесно зашкальний. Насправді я мав суто спортивний іронічний інтерес, скільки ж протриває дія Меморандуму про невтручання в редакційну політику, яку на туалетному папері підписали аграрії з Херсонщини, вдаючи з себе гравців медіа-ринку.
Повідомляю: 1 день. Рівно 1 день. Рекордною тривалістю посівної я цілком задоволений і навіть чуюся героєм, бо примудрився наостанок видати феєричний етер про неприпустимість другого терміну неадеквата на лижах, запросити його особистого "друга" Олександр Данилюк, розказати про обсяги пограбунку країни та ще багато чого правдивого озвучити (хто хоче – той може переглянути цей бенефіс
Ні про яку зміну риторики щодо зелених шкідників навіть не могло бути й мови. Те саме стосується індикаторних українських питань. Те саме стосується антиросійських випадів. Те саме стосується внутрішнього колаборанта, захистом якого зайнялися вже й аграрії з Херсонщини.
А якраз на цьому й залежить офісу президента. Як вони кажуть, «западенскої» української риторики не має бути в телевізорі. Прикриваючись ідеями «зшивання чогось-там з чимось», насправді узято курс на знищення будь-яких проявів гостро-українського ТБ. І заміни його на лагідно-малоросійське. І назвуть це "українським", як колись більшовики малювали нас дружелюбними котами леопольдами в шароварчиках.
Зі знанням справи повідомляю, що процес блокування всього категорично-українського курують ті самі «медіа-менеджери», які недавно створювали холдинг для Медведчука і регіонала Столара.
Можу по пунктах озвучити ті параметри, які виставляються і на які я в житті не пішов би:
1. Забути про термін велике крадівництво (ніякої аналітики про корупційну складову не може бути).
2. Забути про збагачення владної еліти.
3. Забути прізвище Єрмак.
4. Зеленський – всенародний лідер, тому критика або невинно-нейтральна, або ніяка.
5. Вагнерівці, офшорний скандал, Коломойський, антимонопольний комітет, конституційний суд – цих тем не існує.
6. Категоричне табу на колишніх слуг, які відкололися від зе-команди.
7. Обов’язкова присутність спікерів Слуг Народу в кожній груповій програмі.
8. Для російської мови – сприяння і лояльність.
9. Віднині патріотична риторика – це услишать Донбас (дослівно).
10. Заборонено утверджувати українську національну пам'ять, говорити про деколонізацію, декомунізацію, дерусифікацію та інші гуманітарні цінності, тому що вони рассаєдіняют.
11. Позиція щодо Росії: Путін ворог, але рускій народ – братній.
12. Систематичне мочилово політичних опонентів (у першу чергу П’ятий і Ахметов). Стосовно ОПЗЖ – хай будуть.
13. Усі тезові меседжі узгоджувати з куратором.
14. Розворот риторики здійснювати плавно й нерізко, аби не було явно помітно (про це подбають «праффесіонали»)
Ось так виглядає провладне ЗМІ слуг і слугенят. Ось таким їм бачиться журналістика в епоху лижників.
Брати в цьому участь є не лише неприпустимо, але й огидно. Проте кожен робить свій світоглядний вибір. Я дякую всім колегам, які на щирому пориві робили 4 канал геть чисто українським. Буду радий глянути на, наприклад, розслідування про завищення удвічі тендерних цін на великому кра-ой-будівництві; або ж програму про справу убитого Антона Полякова; або ж зйомки з квадракоптера маєтків Кирила Тимошенка, Олега Татарова та прочих аграріїв.
На 4 каналі я залишаю золоту колекцію авторської програми Прямим Текстом, яка не має і вже не матиме аналогів у загальноукраїнському етері за рівнем гостроти суджень. Лемент усієї ватної частини медіа-помийки, який супроводжує мене й досі, - найкращий тому доказ. Насправді це був унікальний прорив, бо вперше атакувальна українська риторика вийшла на такий високий рівень, і навіть якщо ми переходили межі, то лише заради того, аби ці межі зосталися ширшими для тих, хто йтиме за нами. Якщо буде кому йти…
Особисто я маю намір іти далі. Тим людям, які розуміють цінність зробленого за останні 2 роки, щиро дякую!
