Отакий постійний, безперервний піздєц триває з грудня 1991 року
...............
Ще відтоді, коли Кравчук фейєрично "між крапельками" проволинив зустріч з комадувачем Чорноморським флотом ВМФ СРСР, адміралом Касатоновим, котрий приїхав до Києва, готуючись зустрітисьі переговорити з Кравчуком і далі, повернувшись в Крим, дати розпорялдення у всіх військових частинах ЧФ в Україні, розпочати приймати Присягу на вірність Україні ( так як це вже почали робити всі три сухопутні військові округи і інші частини видів і родів військ щойно здохнувшого СРСР, що базувались на території України.
Все це було прямо в перші дні грудня 1991, як тільки ЦВК оголосила результати Референдуму за НЕзалежність.
Касатонов три доби просидів в приймальні на Банковій, Кравчук так і не знайшов часу його прийняти і Касатонов на 4-й день повернувся до Севастополя і з цього моменту вже ніхто в частинах і на кораблях ЧФ Присяги на Вірнясть Україні не приймав.
І прямо тод,і В Криму почалося все те, що мало свій логічний фінал навесні 2014-го року.
...............
Чому так сталося? Напевно, Кравчукові всі ті три доби телефонували з Москви, просячи й погрожуючи не зустрічатись з Касатоновим, напевно обіцялись якісь коврижки і сцикливий по життю Кравчук звично пройшов "між крапельками".
.......
Великомудра Україна завжди любить обирати собі лідерів які або "ходять під крапельками", або обіцяють щойно розпочату військову агресію з боку Росії "завершити за три години", або на шостому році війни радять "просто перестати стріляти".
То що ви хочете? В Україні, що не лідер - то мудак.
То що можна хотіти від одного лише керівника авіамоторного заводу?
Тут проблема в більшій частині власного населення.
Не тільки лукавий виблядок Кравчук і всі інші "лідери",
А й значна частина лохторату звикла "по життю" ходити "між краплинками".