Звідки будиночок?
Ти написала "маю будинок".
Звідки й в усіх, іпотека ж
Практично всі, окрім багатіїв (хто півтора лями на іподромі лишає щомісяця) беруть житло у кредит. Це впливає на податки: людина може розрахувати, будинок якої ціни їй оптимальніше купити, аби перебувати в потрібному класі податків. Тому, навіть якщо в людей в принципі є гроші аби купити відразу, їм зазвичай вигідніше брати іпотекою, а гроші ще кудись вкласти.
Звісно, в мене такого не було й близько
тому довелося витратити кілька років, щоб назбирати на "мінімальний капітал" - частку, котру людина зобов'язана виплатити відразу, коли купує житло.
У місцевих купівля першого житла проходить так: вони там збирають отой "мінімальний капітал", потім йдуть до банку, банк їх питає телефонного номера їхніх батьків. Дзвонить батькам, питає - чи вони згодні бути гарантами тої купівлі. Батьки зазвичай погоджуються (й зазвичай мають принаймі власне виплачене житло, яке вважається за капітал гарантора), й всі щасливі розходяться з контрактом на продаж житла.
У нас, звісно, на цьому етапі виникли серйозні проблеми, оскільки наші батьки та інші родичі на той момент сиділи у Львові на знятих нами хатах. При цьому, такі проблеми виникають у практично всіх нормальних (не багатіїв тобто) мігрантів, навіть в тих, хто явно тягне купівлю хати, й може оплатити не отой "мінімальний капітал", а наприклад половину будинку відразу. Прикол в культурних особливостях. Працівнику банку буквально до лампади, чи він хоча б одну хату за все життя продасть. В нього є зарплата, він кайфує, крапка. Це (важливо!) не означає, що він взагалі не працює. Він все нормально й професійно зробить, але - йому має бути комфортно. А комфортно йому так, як він звик. А звик він дзвонити батькам, та чути "так, ми гарантуємо".
Проблема тупа, й боротися з нею можна теж виключно тупим методом: просто ходити по одних й тих самих банках, казати одне й те саме по півроку-рік, й колись хтось буде в гуморі, й оформить контракт без дзвінків батькам.
Існує ще трохи інша система для тих, хто невзмозі витягнути нормальний кредит. Наприклад, коли люди ніби й працюють, але в них 3+ дітей. Іпотечні відсотки з трьома дітьми платити здебільшого неможливо. Для таких людей є державний "банк", котрий дає їм іпотеку без комерційного відсотка. В нас друзі з Полтави так взяли (теж рік довелося походити туди, але дали врешті решт їм некомерційний кредит).
З відносно цікавого по темі, останні роки взагалі-то в Норвегії економічна дупа, коментувати особливо не буду, щоб багато слова "дебіли" не було в тексті
але на практиці, мої виплати на іпотеку два роки тому були 21 000 крон на міцяць, а зараз це 34 000 крон на місяць. Десь на цьому місці місцеві почали не витримувати іпотечні виплати, й держава забзділа далі підіймати іпотечну ставку