Не розкручують вже тему. Вона розкручується сама.
Сенцов -
Преса Євромайдану
·
Олег Сенцов, відомий український кінорежисер і колишній політв'язень Кремля, нині є солдатом української армії. Нещодавно він дивом вижив, але отримав поранення на авдіївському напрямку. Ось його рахунок:
19 жовтня "ми відбили великий штурм на найгарячішій на даний момент рубежі. Перша група, де був я, зуміла закріпитися в траншеї противника і відразу вступила в бій на два фронти. Друга група теж вступила, в іншу траншею, ліквідували противника, але підтягнуті ворогом резерви вибили їх звідти.Третя група витримала запеклий бій і була майже повністю розбита на початку операції.
Орки штовхали хвилю за хвилею піхотні та бронетехнічні групи, які були значною мірою знищені нашою артилерією, безпілотниками та танком. Звісно, загальна картина на цьому фронті була значно ширшою, особливо коли дивишся в прямих трансляціях – мовляв, вчорашній наступ росіян був масштабним. Але я все це бачив із розбитої траншеї, і вид там не дуже, хоча інших відчуттів багато.
Ворожа піхота не змогла нас вибити, але втиснула в 50-метрову смугу. Змагання у кого більше гранат тривали. Рев їхніх обладунків підбадьорював ворога, тому крики «Здавайтесь!» постійно лунали з обох флангів. З 13 бійців у нас був один важко поранений і кілька легко поранених. Тоді осколок від підствольного гранатомета влучив мені під ребра. Стало зрозуміло, що ми не тільки не впораємося з завданням, але й не дотягнемо до ночі.
І тут ми побачили колону ворожих танків, що мчала прямо на нас по зоні висадки. Їх було шестеро, прикрашені піхотою, що звисала з них, як мавпи на деревах. Чи можу я сказати, що я злякався? Не зовсім. Я просто чітко усвідомив, що наближається смерть. Єдине, що я міг наказати, це всім сховатися, сподіваючись, що вони нас не помітять, хоча я був упевнений, що вони йдуть правильно для нас.
Головний танк хаотично вів вогонь по зоні висадки, інші йшли позаду. Колона проходила повз нашу траншею, і ми відкривалися на демонтажі задніх машин, оскільки протитанкових засобів у нас не залишилося. Екіпажі танків не помітили нас, а орки, які їхали на вершині, не мали можливості повідомити про контакт. На краю зони висадки колона розвернулася і попрямувала назад. Ми знову обмінялися вогнем з їхніми спішниками (з неприємними результатами для деяких), зрозумівши, що цей ворог може мати іншу мету, ніж полювання на нашу групу.
Потім надійшов наказ виводити.
Нам пощастило. Того дня нам щастило багато разів. У тому числі, коли ми виходили з оточення під прикриттям двох Бредлі, які прийшли за нами. Але не всім, хто брав участь у цій операції, так пощастило. Залишається надія, що хтось із інших груп потрапив у полон, або блукає по місцях висадки – пошуки тривають.
Сьогодні є багато відео та статистики про втрати противника (20 жовтня Генштаб повідомив про близько 1380 знищених противників). Велика радість, що ми знову закривавили ворога. Але немає статистики про те, яких жертв нам це коштує. За кожною цифрою стоїть чиєсь життя та всесвіт скорботних близьких, які залишилися в руїнах. Найбільше ця скорбота залишається в родинах загиблих та їхніх бойових побратимів. Вічна пам'ять загиблим героям..."
