1 липня 1910 року українцями було заплановане віче, проведенню якого намагалися завадити поляки, спорудивши в приміщенні Університету барикади. Їхньою головною метою було перешкодити українським студентам вийти з Університету й таким чином зірвати запланований похід вулицями Львова. Після спорудження поляками барикад почались сутички, під час яких поляки почали використовувати зброю. Перестрілку зупинила поліція, яка прибула через 15 хв. В результаті 28 осіб було поранено.
Адам Коцко був важко поранений у голову польськими шовіністами. Помер через 9 годин на руках у своєї матері.
Василь Мудрий згадує про це віче та вбивство Коцка в своїх спогадах про Український таємний університет у Львові.[4] Він також згадує, що студент Леонтович був важко пораненим в ногу під час сутичок.
Поліція заарештувала 127 українців, у тому числі шістьох дівчат. Зі студентів-поляків не затримали жодного, лише записали їхні домашні адреси після чого відпустили.
Похорони Адама Коцка 4 липня 1910 року вилилися у багатотисячну маніфестацію. Він був похований на Личаківському цвинтарі[5] (поле № 5, поряд могила Аполлона Ничая). Промови біля могили Адама Коцка тривали близько шести годин. Слова прощання над могилою студента промовили Кость Левицький, Михайло Грушевський, Кирило Трильовський, Осип Назарук та Лонгин Цегельський. Рівно через рік були осуджені 99 із 101-го українських студентів за протести в стінах Львівського університету у Львові, які очолював Адам Коцко[6].
