http://antikor.com.ua/foto/articles_foto/5748.jpg Призначення нового керівника палацу «Україна» загрожує перерости в черговий скандал діючої влади.
Складна політична ситуація в державі сконцентрувала увагу суспільства на військових подіях та майбутніх виборах. Разом з тим, відомий вислів про те, що революцію роблять романтики, а її плодами користуються негідники, в повній мірі відображає новий перерозподіл посад та крісел, який все більш нахабно відбувається на очах суспільства.
Цілком непомітно та тихо головну сцену країни, відомий палац мистецтв «Україна» очолила молода білявка Інна Костиря. Про це 11 квітня повідомила газета «Комсомольська правда в Україні». Здавалося б поява молодих амбітних керівників – це вимога часу, саме цього і прагнули ті, хто не один місяць стояв на Майдані та брав участь в революції гідності. Але чи такими кадрами треба оновлювати владу?
У воді не тоне…
Ротації у владі після Майдану змусили активізуватися скандального ректора Михайла Поплавського, який доклав чималих зусиль, аби «під шумок» отримати контроль над основним місцем проведення концертів та політичних заходів України.
Як повідомило джерело в Адміністрації президента, Поплавський не один день оббивав пороги приймальні в.о. глави Адміністрації президента України Сергія Пашинського, та таки «прикупив» цю посаду для улюблениці Інни Костирі, яку називають «правою рукою» і близькою помічницею Поплавського.
До речі, нагадаємо, Сергій Пашинський нещодавно сам став фігурантом гучного скандалу. Це він вирішив на гелікоптері злітати порибалити в той час, як тисячі людей (і в тому числі соратники Пашинського по партії) на Майдані стояли за порядність і чесність у владі.
Що ж стосується ректора, а нині народного депутата Михайла Поплавського, то до скандальності йому не звикати, він просто перетворив її на піар. І що характерно – незалежно від кольору влади, політичних подій в державі, Поплавський, вирядившись в яскраву концертну мішуру та озброївшись таким собі образом «простого сільського ректора», стрімко збільшує статки, засвоює мільйони бюджетних коштів, відкриває ресторани та незаконно забудовує житловими будинками територію навколо власного інституту.
Чи багато в України ректорів-науковців, які мають схожий бізнесовий шлях? Чи можна уявити собі щось подібне з ректором Львівського державного університету ім. І.Франка Іваном Вакарчуком, який має беззаперечний авторитет?
Останні гучні звинувачення на адресу Поплавського пролунали в січні 2014 під час виборів до Верховної Ради, які проходили на проблемних округах. Як стверджували спостерігачі з «Опори» та «Чесно», на самовисуванця Поплавського працював явно не на громадських засадах весь адмінресурс 194-го округу Черкаської області, протоколи дільничних комісій переписувались, а більшість голосів він отримав лише завдячуючи «каруселям». Цікаво, що довіреною особою кандидата у народні депутати Михайла Поплавського на цих виборах була Інна Костиря. Власне так само, як і у 2012 році.
«Юний професор»
Так хто ж така Інна Костиря і чому саме вона очолила далеко не районний будинок культури? На жаль, відомості про цю людину занадто лаконічні. Практично єдиний ресурс, де можна знайти пару абзаців про діяльність 30-річної Інни Костирі – це сайт Київського національного університету культури та мистецтв (КНУКіМ).
Тут сказано, що Інна Костиря – директор Інституту журналістики і міжнародних відносин, проректор КНУКіМ, кандидат політичних наук, професор кафедри міжнародних відносин.
Освіту вона здобула в тому ж університеті Михайла Поплавського. «Трудову діяльність Костиря І.О. розпочала в 2000 році (увага! – авт.) в Київському національному університеті культури і мистецтв», – зазначається на сайті.
Стрімкій службовій кар’єрі білявки багато хто може позаздрити, адже в 2009 році Указом Президента Ющенка № 977/2009 їй було присвоєно звання «Заслужений працівник культури України», а в 28 років вона отримала звання професора, захистивши дисертацію в Національному університеті імені М.П.Драгоманова.
Попри відсутність в інтернеті біографічної довідки пані Костирі, можна знайти чимало матеріалів про близьку помічницю «юного орла», білявку на ім’я Інна, з якою Поплавський мешкав певний час після розлучення з дружиною у 2009 р.
Повертаючись все ж до призначення Інни Костирі, хочеться згадати про тему гуманітарної катастрофи, яку піднімала ще кілька років тому газета «2000» у статті «Попит на жлобство: цинічна вульгарність як державний стиль». Подібні призначення свідчать про подальшу деградацію в цій сфері і про старі механізми вирішення кадрових питань, проти чого власне і боровся Майдан. Перетворення палацу «Україна» на філіал Інституту культури стане черговим кроком «шароварної» деградації.
І останній штрих про очищення… Як відомо, з приходом нового керівництва на посаду відбуваються масові звільнення колишніх співробітників зі стандартним набором обопільних звинувачень. На такі міні непорозуміння вже давно ніхто не звертає увагу. Але ж як можна оминути ще одну суперскандальну персону?
Головним помічником та фактично куратором всього, що нині відбувається в палаці «Україна», став співмешканець Інни Костирі, такий собі Борис Новожилов. Це саме той Новожилов, який у 2009 році був фігурантом скандалу, пов’язаного з випадками педофілії в «Артеку». Гучну «справу педофілів» висвітлювали сотні ЗМІ, створювалась слідча комісія, справу то закривали, то відкривали, традиційно залишивши потому багато питань без відповіді.
В контексті всіх цих призначень непокоїть лише одне: скільки ще повинно відбутись революцій гідності, щоб поплавські з коханками та новожилові не мали морального права навіть мріяти про керівні посади в нашій країні?
Артем Скуратівський, “Антикор”
