Олена Білозерська
21 жовтня о 15:32 · Відредаговане ·
БАЙКИ ПРАВОСЄКІВ.
Від Alla Megel. Просто неймовірно вміє вона підмічати оті маленькі хвильки життя. Читаєш і впізнаєш своїх
*********
Наш комбат Чорний всеньке літо і початок осені гасав по передовій на квадроциклі. А що? І швидко, і снайпер не встигає наводитись на рухому ціль. Але врешті квадрик Чорного таки розстріляли.
І от одного разу бійці побачили, як Чорний веде БМП. І почалось:
- Квадрик комбата розстріляли, то він на "беху" пересів, на що ж він пересяде, якщо й її підіб"ють?
Тепер вже й Перший приколюється:
- Ну, що, Чорний, коли на літак пересідати будеш?
- Коли аеропорт відстоїмо, - відповідає комбат. І підморгує втіхаря:
- Це вони ще не знають, що я й танчик водити вмію.
**********
Маленький ранковий діалог за кавою. В інфоцентр забігає Швед.
Чорний:
- Ну, що, Швед, всіх сепарів перебили?
Швед з невинною пикою:
- Це не ми!..
**********
Чорний побачив фото:
- Баааалін! Хоч би моя мамка не побачила!
Кум:
- А шо ти ото робиш?
Комбат:
- Кулемет з танчика скручую.
Кум:
- Так там же міни валять!
Чорний:
- Та валять...
Кум:
- Так, може, й танк їде?
Чорний:
- Та, може, й їде! Але мені потрібен кулемет.
Вибух реготу.
***********
Сьогодні на базі Богема заскоком.
Він тепер більше в аеропорту та по військових частинах, ніж у нас.
Зловили, розпитуємо. З Богемою, як завжди, біда - не біда. Жарти, сміх.
Каже:
- Дзвонить комбат 93-ї, просить "дайте правосєків на підсилення!". Питаю: "Скільки тобі?" - каже: "Та хоч би трьох на батальйон!"
************
"Додзвонився в МВС Києва. Кажу, пришліть негайно два бобіки, а краще три. До нас тут озброєні хулігани лізуть. Мєнти питають: де? Записуйте, кажу: Донецький аеропорт..."(с) Біс.
(Від мене: у "скаженого гранатометника" Біса були якісь там проблеми зі слідчим. Вочевидь, одна з типових нині ситуацій, коли тилові криси у кабінетах намагаються викликати на допити фронтовиків. Ну, Біс дозвонився до нього і приколовся трохи - О.Б.).
************
Моя робота на базі ДУК описанню не піддається.
Бо нормативної лексики вистачає тільки на відповіді на численні "пані Алло, а де?..", "пані Алло, а куди?..", пані Алло, а як?.." Щоб написати все це, то тре вжити такі слова, які мені не дозволяє совість. Тому я визначила для себе свої обов"язки (не рахуючи роботу з журналістами, волонтерами, медіа і соцмережами) так:
- От уявіть, що до командира підходить боєць і питає щось таке, чого командир не знає, або не хоче задумуватись, як відповісти. І командирові так хочеться послати бійця в ж...
Але незручно... Тоді командир каже:
- Біжи спитай в пані Алли.
