Доброго ранку, друзі! Дід приносіть свої ізвінєнія за пізній вихід сьогоднішнього обзора новостєй. Винуватий лічно дід, який зрання, як положено, набрав чималий текст, а потом намагаючись його скопіювати, по нєвніматєльності отой текст унічтожив. Жалко. Но людина тим і отлічається від животного, що сама создає собі трудності, а потом героїчно їх долає. Так і дід – добавив собі сьогодні роботи, бо дідові совість не позволяє залишити небайдужих громадян без сільської аналітики. Тєм болєє, шо розказувать є про шо. Ітак, сьогодні в нас надворі п’ятниця і дід надіється, що вихідні ви проведете укріпляючи здоров’я, бо істинно вам глаголю – лучше буть бадьорим, но здоровим, чим похнюпленим, но больним. Ітак, начньом.
У абсурдний трагіфарс з елементами містики, в який давно вже перетворилася справа Наді Савченко, вчора добавилися детективні сюжетні лінії. Три мушкетьори адвокатськой бригади замість того, щоб спокойно работать по підготовці звільнення Наді, мусіли ганять по всім тюрмам і СІЗО на оперативном пространстве од Воронєжа до Санкт-Петєрбурга в надєждє найти дето свою подопечну. Росія здавна ізобілує тюрмами, тому найти Надю було непросто. Це харашо, шо у Марка Фейгіна і його мушкетьоров вєздє свої люди, то вони й обнаружили подзащітну у шостому СІЗО на Печатніках. Це такий район в Москвабаді, на юго-востоке бліже к центру. Адвокати молодці, хотя вообще-то дєйствія суддів і слєдоватєлєй нарушають любі процедурні правила та норми моралі.
Мушкетьор Фейгін в твіттері сообщає нам, шо слєдствіє намагається склоніть Надю к сотруднічеству і хотя би к частічному признанію своєї вини. Дід сильно подозреває, шо слєдоватєлі пребивають в глубоком унинії і тіхом ужасє, бо нічого путного їй вмінити не можуть, діло розвалюється, а у відкритому процесі адвокати розгромлять сторону обвінєнія в пух і прах. Тому тягнуть волинку та паралєльно умоляють Надєжду, ну хоть чуть-чуть покаяться, хоть нємножечко свою вину признать. В цей момент дід явственно уявляє собі глухий гул в кремльовській стіні на Красній площі. Ето намагаєцця восстать із пепла нєзабвенний Андрей Януар’євіч Вишинський, ізвесний апологет юрідіческого лжеученія про признаніє вини, як королеву улік.
Но дід уверен, шо Надя оцю мульку понімає і самооговорами занімацця не буде. Уся ота слєдственно-судєйська массовка – обичні пресмикающієся, які тремтять перед гнєвом баріна Хуйла, а наша Надя не проста собі дєвочка. Вона – бойовий офіцер.
Учора дід був дуже приємно здивований, обнаруживши, що один із адвокатов Наді, ізвесний знаток клуба «Что? Где? Когда?» Илья Новиков тоже читає блог діда і даже оставив діду свій коментарій. Раз так, то дід воспользується возможностью і обратиться до адвокатів з двома проханнями: Перше. Прошу передати від усіх від нас Наді вітання і повідомити їй, що вся Україна її любить, гордиться нею, вніматєльно стежить за любою інформацією, яка її стосується і крепко тримає за неї кулаки.
А вторую просьбу к адвокатам изложу по-русски, в нескромной надежде, что может кто-то из судей или следователей таки прочтет дедовы слова. Ребята-адвокаты, вы найдите форму как-нибудь намекнуть представителям следствия и суда, что они вообще-то под очень внимательным прицелом находятся. И им не барина бояться нужно. А грядущего суда. Но уже над ними. Все нарушения законности ведь четко фиксируются. Возможно, вы же их и будете в том суде защищать. Или как минимум выступите там свидетелями. Так вот, пусть ведут себя так, чтобы праведный суд мог найти в их поведении хоть какие-то смягчающие обстоятельства.
Ну а тепер переходим до учорашньої резонансної прес-конференції Пороха, про яку вже так багато сказано і написано. В цілому Пороха за ту пресуху хвалять і в цілому хвалять заслужено, но дід начне з того, шо йому не понравилося. Дідові не понравилося, як старший син Пороха крепко подставив батька, вирішивши балотуватися у ВРУ. Ну, це по версії самого Пороха його син такий самостоятєльний, шо батько не може ніяк вплинути на сина. Ми подобні байки вже не раз чули в ісполнєнії Ющенка, а потом Януковича. І воно нам все давно остогидло. Ми всі своїх дітей любимо, но от шо буде, єслі якийсь чадолюбивий хірург дасть своєму синочку в руки скальпель со словами: «Ріж людей, синок, на здоров’я. І папа буде тобою гордицця». Якщо син Пороха політично зрілий парень, то він би мав сам відмовитися від будь-яких предложеній іти в публічну політику. Понімаючи, що таким образом він ставить тата в неудобне положення, та і ще в такій сложній ситуації, як січас. Єдиний вихід – дать возможность синку самостоятєльно, без татової допомоги, пройти вибори, обізатєльно їх програти, щоб потом Порох міг сказати: «Хто тут сумнівався, що нас країна демократична? Он даже сина президента прокатали». Но в любом случаї, це непотрібна і глупа ошибка. Не нада було цього робити.
Кроме того, дід не розділяє оптимізму Пороха, шо якоби предстоящі вибори будуть люстрацією і означатимуть повне політичне перезавантаження країни. Простий аналіз списків проходних партій свідчить, що в лучшом случаї новообрана Рада буде представляти третину населення. А більшості, як і всігда, прийдеться голосувати за менше зло. Та і явка вряд лі буде висока. Чого так? Поясню грубо (дамочки, цей абзац не дочитуйте): накануні виборів у нас така ситуація, коли народ хоче клубнічне морожено, а йому оп’ять предлагають на вибор разні сорти гівна.
Тут дід нікого персонально ні в чому не звинувачує. Нове українське суспільство, народжене на Майдані, в умовах війни, відімо, просто не встигло сформувати дієві політичні структури, які б могли увійти в парламент і відповідально представляти там весь народ. Но не треба багато ума, щоб зрозуміти, що новий парламент, в якому будуть по великому рахунку засідати «тє же яйца від сбоку» не буде життєздатним. Особенно, коли народ настільки політично активний, а ідея нового Майдану витає в повітрі. Возможно, через рік-півтора Пороху самому доведеться розпустити Раду і оголосити дострокові вибори. І може на той час уже будуть нові партії і нові обличчя в українському політикумі. Дід канєшно безнадьожний оптиміст, но так хочеться вірити в лучшеє.
Да, і призив у новий парламент висунутих Майданом і війною нових людей, тоже не панацея. Дід дуже поважає всіх справжніх патріотів і народних героїв, які йдуть у парламент. Але сильно сумнівається, що вони зараз розуміють що саме на них чекає після отримання мандату. В цьому зв’язку дід не може не згадати про народного героя, захисника українських селян на Буковині Лук’яна Кобилицю. Авторитет Кобилиці в рідному краї був неймовірний, довіра повна і він легко переміг на виборах 1848 року та став депутатом австрійського рейхстагу. Це була справжня перемога українців Австрії. І шо? Лук’ян був неписьменним селянином і зовсім не знав німецької мови. Він поїхав у Відень, сидів там у залі засідань і нічого не розумів, що відбувається. Це, звичайно, крайній приклад, в нас у ВРУ принаймні все відбуватиметься українською мовою. Але оскільки в серйозних питаннях управління державою в нас депутати обачно не розбираються, то вони й здійснюють свою діяльність на зрозумілому їм рівні. Чим наш парламент оправдує народну назву Верховне Шапіто.
Депутат парламенту – це політик-професіонал, який на високому рівні розбирається в економіці, фінансах, міжнародних питаннях і орієнтується в них, як риба в воді. Який читає законопроекти, одразу розуміючи всі закладені в них нюанси і понімає на які внутрішні і зовнішні процеси і як впливатимуть ті чи інші положення. Дід би рекомендував усім кандидатам в депутати засісти за книжки і принаймні почати вчити політичну азбуку. Або звернутися до викладачів Академії державного управління, там же мають бути хоть якісь методички й посібники.
Упреждая возможні вопроси та заклики – ні, дід не має наміру йти в політику ні тепер, ні коли би то не було в будущем. Дідові це неінтєресно. Дід своє місце в строю небайдужих громадян всігда знайде, або на бойовом посту сільського наблюдатєля, або по мірі сил допомагаючи Армії. А як настане нарешті в Україні мир і злагода, то дід мріє започаткувати свій лічний проект «Дідусь Свирид малятам». В якому вже без бойового суржика, але доступною і смачною мовою, писатиме для наших діток різні корисні книжки й підручники. Бо теперішні шкільні підручники… Це ж як треба не любити дітей, щоб таке писати.
Но то таке, дід забалакався. Вертаємся на прес-конференцію. Все інше дідові сподобалося. Порох говорив грамотно й толково. Дід убідився, що Порох правильно розуміє реальний розклад сил на міжнародній арені і має хист до дипломатії. Дідові, например, дуже сподобалася філігранна відповідь казахстанському журналісту, якою Порох послав правильні меседжі в Астану, і у Мінськ, і одновременно хижо всміхнувся Хуйлу.
Про Армію Порох казав со знанієм діла, видно, що займається чоловік воєнними вопросами, не лінується. Про волонтерів тоже все правильно говорив. Дід всьо же надіється, шо висновки з попереднього етапу війни будуть зроблені оперативно, досвід буде вивчено і враховано, а молоді і толкові командири будуть просуватися на вищі щаблі, аж до генеральських зірок включітєльно. Шоб потом країна не кляла товстозадих лампасників і не німіла від сорому, коли рота відкриває міністр оборони.
За Маріуполь Пороху отдєльне спасіба. Для діда Маріуполь місто в нєкотором отношенії не чуже, тому особливо приємно було чути захоплені слова про маріупольців. Там дійсно живуть сміливі, горді, трудолюбиві люди. Які, однако, не понімають, як можна держати при власті одіозних дєятєлєй, які ще недавно зустрічали ДНР хлібом-солью. Дід цього тоже не понімає.
Пороху удалося пролити світло на багато питань, які хвилюють небайдужих громадян, в тому числі діда, касатєльно закону про особий статус самоуправління нєкоторих районов Донецької та Луганської областей. Тут, як дід давно подозревав, существують, відімо, якісь пакетні договорьонності з Хуйлом, які дозволяють Пороху держаться твердо і впевнено. Ну шо ж, побачим – каже дід. Все одно, війна не закінчена і в любом случаї треба всємерно зміцнювати Армію. Про Надю Савченко і про Олєга Сенцова та про українських полонених Порох казав все правильно і кажецця, це був не піар, бо він дійсно по-людськи за них переживає. І так само щиро переживає через кожне повідомлення про вбитого чи пораненого українця. Тут дід Пороху вірить, бо не вірити підстав нема. Ми так само болісно переживаємо через кожне подібне повідомлення і так само твердо налаштовані добиватися повернення всіх наших громадян з полону. Так шо в цьому питанні народ і презідєнт, кажецця, єдині.
Ну і про Стратегію 2020. Все правильно. Дід почув все, що хотів почути від президента, але Порох в принципі всігда говорить все правильно й красіво. Однако, між словами й ділами наблюдається нєкотора разниця, тому було б непогано побачити, якими будуть практичні кроки.
І про міжнародні новини. Хуйло ожидаємо бикує. Вчора заборонив Угорщині реверс газу в Україну. Шото в Хуйла крізіс жанра наблюдаєцця. Дід думає, це Хуйло так нєізобретатєльно тисне на Україну накануні газових переговорів в Берліні. Но в принципі така поведінка Хуйла Україні даже на руку – Європа не розслабляє булки і вже даже не заікаєцця про возможне скасування часті санкцій. А лідєри Великої сімки дружно рикнули на Хуйла з Нью Йорка.
Паралєльно Хуйло наслинив карандаш і корявим почерком написав Баррозу письмо, в якому нажалівся, шо ніззя ні в коєм случаї приміняти ті положення, які зафіксовані в економічній частині Угоди про асоціацію. Шо в очередний раз убіждає діда, шо Угода дійствітєльно хароша і її трогать не можна. Баррозу на це письмо пока не відповів, но шото діду підказує, шо Баррозу зараз консультується з лінгвістами, уточняя як правильно – слітно ілі раздєльно – пишеться в етом случає «на хуй».
Хуйло же, перещитавши дєньгі в бюджеті, почитавши прогнози Фітч про потєрю через санкції до конца 2015 года 65 млрд.долларов, а потом скривившись при виді ціни на нафту – 97 долл.США – грусно вздохнув і приказав Міллєру попитаться впарить Китаю ще хоть нємного газу. Китайці хитро улибаюцця.
Да і про Угорщину. Дід давно і пристально наблюдає за мадярським хуйлососом Орбаном, про якого давно подозревають, шо він на зарплаті в Хуйла. Сьогодні Вітя Орбан перебуває в Берегові, на Закарпатті, на відкритті навчального року в місцевому угорському інституті. Єслі є там якісь українські журналісти, поінтересуйтеся, пожалуйста, в Орбана, чи він понімає, шо відмовляючи Україні в реверсі газу, він, серед іншого, помагає Хуйлу заморозити взимку тих же угорців Закарпаття. Якими він так опікуєцця.
Ну і приз дідових симпатій уходить в МЗС України безіменному дипломату, в чию світлу голову прийшла оригінальна мисль потроллить печальную лошадь Лаврова уроком з географії. Лавров учора зустрівся з Керрі і після зустрічі на сайті МІД РФ появився коментарій, в якому міститься упоминаніє про Новоросію. Наш МЗС тут же розмістив у твіттері карту і географічні координати настоящої Новоросії – селище в Штоковському районі Приморського краю. Судячи по розташуванню тій, справжній Новоросії угрожати може лише Китай і ще Сєверна Корея. Дід рекомендує печальній лошаді заніматься ісключітєльно тою Новоросією і не лізти у внутрішні діла України.
Пока печальна лошадь тупо дивиться в карту, ми зберігаємо бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю, помагаєм Армії і читаєм repka.club.
Та слєдім, шоб віздє парядок був, нахуй! А не те, шо січас.
http://repka.club/blogs/svirid-opanasovich-na-strazhi-mirovogo-poryadku/item/848-obzor-novostiei-26-09-2014
