Остання російська стрічка, яку я переглянув у кінотеатрі, заплативши гроші, була «Іронія долі 2». Так вже сталося, що я вирішив зробити мамі приємне та зводити її в кіно, бо вона не була там вже багато років. Серед фільмів, які тоді були у прокаті, вибір упав на це кіно (ну не на голлівудський же ж бойовик вести маму).
Не вдаючись до художньої оцінки цього кіна (вона невисока навіть у російських кінокритиків) мушу сказати – цей фільм став поворотною точкою, яка остаточно відвернула мене від російського кінематографу.
Чому б це. Здавалося б, «Іронія долі 2» - це звичайний комедійний пригодницький фільм про те, як хороші хлопці перемагають поганих хлопців. Але ні! «Іронія долі 2» - це фільм-маніфест, який наочно демонструє життєве кредо цілого російського народу – БУХЛО ПЕРЕМАГАЄ ЗЛО!
Вже з перших кадрів пересічний російський глядач одразу впізнає, хто в цьому фільми хороший, а хто поганий.
Хабенський, звісно, хороший. Він простий чувак з нормальної сім’ї, де бухло - це сімейна традиція, яку бережно несуть з покоління в покоління.
У Безрукові всі одразу взнають поганого персонажа. Він сильний, напористий, не бухає сам, і не дає розслабитись іншим.
Здавалося б, поєдинок нерівний. Але бухло закономірно допомагає Хабенському.
Програючи поєдинок, Безруков розуміє в чому секрет везіння і теж напивається. Але пізно! Хабенський напився перший, тому лаври переможця дістаються йому.
Втім, бухло допомагає Безрукову познати істину, і він стає на шлях п’яніючого виправленя. Вкінці у глядача з’являється відчуття, що у бухого Безрукова тепер теж все буде добре.
Таким чином глядач впевнюється, що бухло – це безумовне добро, і тільки воно спроможне перемогти зло.
Найдивніше в цьому кіно те, що його спонсором виступив не виробник алкогольних напоїв, а оператор мобільного зв’язку. Втім, враховуючи те, що це був російський оператор, свій подив можна відкинути.
