Ну, всі люди різні, тому не потрібно ні на кого нападати...
І, як я бачу, чоловікам важче себе стримувати, ніж нам, жінкам.
мій чоловік завжди "розроджується" страшними видіннями - то бомбити нас будуть, то танки вже десь за 20 км пруть (ми живемо на вінниччині)...
Тому я і звикла. Та, в принципі, змирилась, що все одно колись прийдеться вмерти, головне, щоб побільше окупантів з собою забрати.
П.С. Коли мені стає дійсно страшно, я пригадую перших наших Воїнів, які загинули за Україну - Героїів Небесної сотні. І думаю, там було стільки молодесеньких хлопців, а мені вже за 40, то чому ж я маю боятись?..