Дохтур Лівсі
1 мин. ·
(Спутник "Кобальт-М" массой 6,6 тонны и сроком активного существования на орбите 120 суток сбрасывает отснятые пленки на Землю в небольших контейнерах, которые приземляются в Оренбургской области…)
- Я вам так скажу: єслі би ету Мєркєль хтось з мужиків нормально мог удовлєтворить, вона б не була такой озабочєной по поводу санкцій, - з умним відом рассуждав дворнік Вася, підливаючи водку в півлітровий бокал подкісшого пива.
- Слабо їх дєди хєрачілі в 45-ом, шо оні бистро страх потєрялі, - соглашався коллєга по імєні Пєтя, акуратно нарєзая чебурек на маленькі квадратіки. - Забилі, уроди, шо такоє русская сіла!
Вспомнів о русской сілє, Пєтя громко заричав і з усієї дурі гупнув кулаком об стол. Затєм жалобно заскулив і прийнявся дуть на ушиблену руку.
- Зато как оні щас живуть, а как ми, - пожалувався очкарік інтєлігєнтного віда в клєтчатом світерє.
- Гєша, ти рассуждаєш, як кончєний лібєраст, - угрожающє прєдупрєдив Пєтя. - Какая, блядь, разніца, хто как живьот? Главноє, шо вони бздять нашу сілу!
Пєтя снова гепнув столєшніцу ушиблєнною рукою і заскулив єщо громче.
- Та ніхєра оні там не бздят, Єльцин всьо пропіл, - обіжено скривився Вася. - Но Путін - то наш мужик, он їм єщо покажет, шо такоє Россія.
- Сіла! - восторжено крикнув Пєтя і в третій раз ударив стол, громко вскрічав от болі.
- Мужики, до вас можна? - поінтєрєсувався хто-то. Дворніки подозрітєльно уставились на незнакомого бородача в ярко-красній шапці-підаркі.
- А зачєм? - уточнив очкарік, на всякий случай прикривая рукою пластіковий бокал. - Ми нічєго такого не говорім і власть не ругаєм…
- Та нє, просто випить нє с кєм, - прівєтліво улибнувся бородач. - Пустіть до себе, я пиво організую і водочки закажу.
- Ну присажуйся, - нєрєшитєльно розрішив Пєтя. - Но єслі ти, блядь, тоже лібєраст, як ето очкасте чмо, - кивнув він на Гєшу, - То я тєбє так по мордє задвину…
- Я протів Путіна нічєго нє імєю, - сказав бородач і пішов до барної стойки.
- А ти його любиш чи нє? - крикнув вдогонку Пєтя, рєфлєкторно сжимая кулаки.
- Та успокойся, - потрєбував Вася, жадно наблюдая, як бармен наливає повні бокали. - Нє відіш, свой чєловєк.
Бородач тим часом вернувся і виставив на стол бутилку текіли.
- Я вот ето нєдавно бил в командіровкє в Мєксікє, і мене научили, як правильно текілу в пиво добавлять, - сказав он. - Сначала нада обільно плюнуть на ладонь, потом береш соль і посипаєш там, куда плюнув.
Бородач потянувся за солянкой.
- Когда соль налипне в достаточном колічєствє, нада скрутить ладонь трубочкой, поднєсті к бокалу і через ету трубочку лить текілу.
Дворніки з інтєрєсом наблюдали його дєйствіями. Бородач поставив текілу, злизав остатки солі з ладоні і подняв бокал.
- Ну шо, за встрєчу?
- Прикольно! - вдохновльонно проізньос Пєтя. - Надо попробувать.
- А ви в Тіуанако і на озєрє Тітікака билі, ілі сугубо по дєлам? - з умним відом спросив очкарик, осторожно надпивая пиво, шоб не расплєскать пєну.
- Там я тоже бил, только ето в Болівії, - кивнув головой бородач. - А в Мєксікє находиться Тєотіуакан, гдє піраміди.
- Де таку модну підарку оторвав? - заржав Пєтя, мєняя тєму. - Красна, як жопа у павіана.
- Шапку? - перепитав бородач. - Мені її видали, шоб не тєрявся.
Мужики громко розреготалися.
- І шо, помагає?
- А то! - похвастався бородач. - В моєй работє вєщь нєзамєніма.
- А ким работаєш? - спросив Вася.
- Балістічєскі ракєти пілотірую, - признався мужик, отпивая з бокала. - Чули, шо "Булава" наконєц долетіла до целі? Моя работа.
- А оні развє не самі летять? - удівілся Вася.
- Самі. Болванки в воздух запулювать ми навчилися ше при Сталінє, когда украли у Гітлєра ракєтний двігатєль. А вот начинку, яка наводить на цель, ізготовлять не умєєм. Потому в каждой ракєтє прєдусмотрєно мєсто пілота, який поведе її по намєчєному курсу.
- І не страшно літать в баллістічєской ракєтє? - восхіщонно уточнив Гєша.
- Страшно, єслі воврємя не катапультіроваться, - отвєтіл бородач. - А єслі успєл, то просто затаївся і ждеш, пока шапку замєтят з воздуха і подбєрут.
- Ух ти! - восторжено протянув Пєтя. - Інтєрєсна работа у вас. А бивають нєщасні случаї?
- Конєшно, - кивнув бородач. - Он недавно в США спутнік-шпіон упав з фотографом на борту. І шо обідно, сєкрєтні об'єкти він отснять успєл, а пльонку на землю збросить уже не вийшло.
- А зачєм пльонка? - удівілся Гєша. - Щас любой смартфон снімає на цифру і сразу передає, куда слєдуєт.
- Так то у піндосв смартфони і у кітайцев, - кивнув бородач в направлєнії востока. - А наші такоє дєлать пока не умєют, їм ше лєт двадцать мінімум надо ізобрєтать.
- Зато у нас єсть сіла! - замітив Пєтя, пріцельно ударяя стол кулаком. Бутилка текіли подскочила і перевернулась, стікая тонєнькой струйкой.
- Блядь, как ти задолбал со своєй сілой! - розлютився Гєша, аккуратно снімая очки. - Лучше б тобі природа мозги дала.
- А хулі толку от тєх мозгов? - злобно парірував Пєтя. - Вон ти ерудіт, а мєтлою машеш со мной наравнє.
- Ладно, мужики, пойду я, - осторожно сказав бородач, догадуясь, чєм всьо закончиться.
- Сідєть, бля! - крикнув Пєтя, прєвєнтівно хєрача йому по чєлюсті. - Всьо только начінаєтся.
- Гулять тоже нужно умєть, - поддєржав Вася, хватая пусту бутилку із-под текіли і точним ударом об стєнку дєлая з неї розочку.
Бармен іспуганно наярював по тєлєфону в міліцію, свободной рукой пряча спіртноє со стенда под барну стойку. Бородач сповз на запльований пол і злякано плакав, держась рукой за ушиблєну чєлюсть. Дворніки увлєчонно хєрачили один одного, повізгуя от удовольствія. А случайні посєтітєлі забєгаловки спєшно розбігались в разниє сторони, боясь оказаться мішенью для дємонстрації прєсловутой сіли.
І только піндоси і гєйропєйци билі не в курсє проісходящєго і не понімали, шо надо бздєть.
