просто дивно, що наші не користуються послугами наявних хороших психологів? чому майже на все на словах нема грошей?
Через війну в Україні постійно збільшується кількість людей, які потребують психологічної допомоги. Лікарі-психіатри запевняють, що таких насправді - дуже багато. Ті, хто побував в зоні АТО, хто допомагав бійцям і там, і тут, після повернення, вояки, яких готують до відправлення на війну, їхні родичі та близькі – усі вони потребують психологічної допомоги.
Рівненська облрада хоче доручити головному лікарю Острозької психлікарні Павлу Маєвському як спеціалісту у цій сфері та кандидату на посаду керівника ТМО «Психіатрія, наркологія» розробити програму психологічної реабілітації учасників бойових дій в зоні АТО.
- Ми уже допомагаємо воякам, які повернулися з АТО і звернулися до нас, - розповідає Павло Маєвський. - Ці люди пережили жахи війни. Кожен по-своєму реагує на те, що довелося бачити, хтось жахається бомби, яка розірвалася, а хтось точно так само – скинутої згори звичайної пляшки. Когось переслідують моторошні картини, побачені на війні, приміром, понівечені тіла загиблих побратимів, хтось повернувся додому без ноги… А хтось на війні постійно отримував велику дозу адреналіну, й після цього не може повернутися до нормального, спокійного життя, – йому бракує гострих відчуттів. Усі ці люди неодмінно потребують допомоги, короткотривалої, середньої чи й довготривалої. І досі потребують допомоги психотерапевта навіть декотрі учасники другої світової війни.
Павло Маєвський збирається розробити широкий реабілітаційний комплекс, який міститиме кілька реабілітаційних програм, залучити психотерапевтів, військово-медичного психолога з Клеванського госпіталю для ветеранів війни (Рівненська область), а також фахівців профільного інституту в Донецьку. До початку війни при цьому інституті працював центр допомоги шахтарям, яким довелося пережити завали чи пожежі у шахтах. При цьому пан Маєвський зауважує, що потрібні й державні програми психологічної підтримки.
- Суспільство, тобто кожен з нас, має сформувати позицію і ставлення до людей, які воювали, - упевнений п.Маєвський, - їм потрібне усіляке сприяння як тим, хто ризикував життям задля нашого миру і спокою. Знаєте, що доводиться чути хлопцям, які служили в Афганістані? Їм тепер кажуть «ми вас туди не посилали» і «це була війна радянської влади», то чому, мовляв, щось вимагаєте від нас? На війні в Афганістані вони теж бачили загиблих товаришів, але не було того, що бачать зараз, коли від систем залпового вогню людей вмить розриває на шматки. Таке жахіття важко забути, безперечно, очевидцям потрібна допомога. Спогади про війну не можна штучно стерти, але можна частково заблокувати, якщо у цій частині пам’яті містяться тяжкі для людини спогади.
Загалом хочу сказати, що не треба соромитися ні психотерапевтів, ні психіатрів, це упередженість і невігластво. У розвинених країнах люди часто звертаються зі своїми проблемами до психоаналітиків, і нічого «такого» в цьому немає. І до нас тепер усе більше звертаються і заможні, і успішні, якщо відчувають, що не можуть самі побороти свої страхи.
http://press-centr.com/ua/news/Chi-mozhna-sterti-v-pamyati-zhakhi-viyni
