зло завжди маскується: то рядиться в рясу, то ховається за "деди воєвали", то "защита братьєв словян"... Тільки так, воно може себе любити і отримує право нищити все живе і не згодне.
Зняти з цього попа рясу...що залишиться - ненависть аж до божевілля якогось.
Питання: чому зло не може визнати себе таким, яким воно є - потворним, з руками в крові... Але ж чомусь у нього існує потреба корчити з себе прекрасного, святого, ледь не самого Бога.
Чому б цьому попу не сказати чесно: ніякий я не слуга Божий, плював я на духовність народу, а я просто "торчу" від вбивств, влади, тотального контролю? Чому?
Чому зло творить собі паралельну реальність, в якій комфортно жити його роздутому егоїзму? Можна помітити, що весь рос. народ зараз живе в паралельній реальності, яку творять для них кисельов ТВ, там їм комфортно.
Це я філософствую сьогодні зранку:)