Тут питання складне...
Емпатія необхідна, звичайно, щоб навіть погодувати приблудне кошеня. Але без неї можна жити деякий час... Не така велика проблема..
В сучасних теоріях особистості та психотерапії існують різні оцінкі ролі психодинамічних, соціодинамічних та екзістенційнодинамічних факторів в розвитку особистості та формуванні психологічних і психопатологічних проблем. Вивчення цих факторів зумовлює специфіку психодіагностичного процесу і обрання напрямку та техніки психологічної допомоги.
Так, в ортодоксальному психоаналізі динаміка особистості визначається особливостями розподілу та використання енергії з боку «Его», та «Суперего».
З. Фрейд вважав, що «Его» володіє всією початковою енергією та використовує її для здійснення бажань та виконання принципу задоволення. Таке виконання бажань відбувається через так званий «первинний процес». Дія «Его», що сприяє задоволенню інстинктивних потреб, має назву «катексіс».
Теоретики психоаналізу (З. Фрейд, К. Абрахам, Ш. Ференці) вважали, що «Его» розвивається з часом і основними шляхами розвитку особистості є ідентифікація та зміщення .
Таким чином формується вторинний процес, тобто здатність до об’єктивної оцінки реальності та соціальної взаємодії.
Одночасно, «Его» формує механізми психологічного захисту («антикатексіс»). Завдяки ідентифікації формується також «Суперего» (система моральних принципів, успадкована від батьків). «Суперего» має два аспекти: сумління та «я-ідеал».
Психоаналітична теорія неврозів має наступний вигляд: в ранньому дитинстві «Его» піддається фрустрації агресивних та лібідінозних імпульсів, що призводить до «репресії» цих імпульсів та хворобливих переживань. Репресія пов’язана з тривогою. Актуальний психологічний конфлікт супроводжується емоційною напругою. В нормі «Его» реально оцінює ситуацію та використовує зрілі механізми психологічного захисту: сублімацію, компенсацію та раціоналізацію. Якщо «Его» не здатне подолати ситуацію у конструктивний спосіб, вмикаються примітивні механізми захисту та регресія.
Внаслідок залучення регресивного захисту актуалізується інфантильний конфлікт. Невдача репресії та інших механізмів захисту штовхають агресивну та лібідіозну енергію на шлях патологічної трансформації, в спосіб згущення або зміщення (як у сновидіннях).
Таким чином формується компенсаторне утворення, де крім механізму захисту присутня непродуктивні копінг-стратегії, а також образи об’єктів (фантазії). Компромісні утворення є основою формування симптомів та синдромів, негативних комплексів, особливостей характеру та тіньових особистостей.
З. Фрейд в своїй роботі «Характер та анальна еротика» сформулював основні психологічні фактори формування характеру: незмінні первинні агресивні та сексуальні імпульси, або їх сублімація, чи викликані ними реактивні утворення.
Подальший розвиток психоаналітичної теорії в рамках «сєлф-психології» дозволив уточнити зв'язок між стадіями розвитку дитини та формуванням системи «ідеальне-Я».
Фіксація на оральній стадії призводить до фантазій про невичерпність любові, турботи та піклування. Фіксація на анальній стадії призводить до фантазій про всемогутність. Фіксація на фалічній стадії – до фантазій про необмежену владу.
Такі первинні «я-концепції» і системи «я-ідеалів» є основою когнітивних установок, емоційних та вольових реакцій, а також особливостей міжособистостних стосунків, що призводить у подальшому до формування у дорослому віці вторинної «я-концепції»
