Из интервью Катерины Ющенко про ,,лікарню майбутнього''
– Було багато неґативної та суперечливої інформації щодо «Дитячої лікарні майбутнього». Що насправді відбулося?
– По-перше, дозвольте мені дещо пояснити, а потім я наведу факти.
Я ініціювала цей проєкт з трьох причин. По-перше, наша друга дитина заразилася небезпечним для життя респіраторним вірусом в лікарні Києва одразу після народження у 2000 році. Таким чином я особисто отримала можливість стикнутися з допотопним обладнанням та страшними умовами лікарні ОХМАТДИТ (скорочення від «Охорони матері і дитини»). Віктор тоді був Прем’єр-міністром, і саме тоді я дала обіцянку, що поліпшення охорони здоров’я для дітей в Україні стане однією з моїх головних цілей.
По-друге, коли мій чоловік став Президентом, до мене негайно почали звертатися усіх боків дуже багаті люди, які запитували, «куди вони мають дати гроші?». Виявляється, існувала практика здійснення платежів на іноземні приватні банківські рахунки ключових політиків та їхніх дружин. Я була приголомшена, але потім вирішила, щоб треба сказати їм: якщо вони бажають, то вони можуть відправити гроші, але не на таємний особистий рахунок, а відкрито, на українські банківські рахунки для створення сучасної дитячої лікарні.
По-третє, лікарня, яку ми хочемо збудувати, не була якоюсь нездійсненою мрію. Це був в основному тип дитячої лікарні, який ви знайдете практично в будь-якому середньому або великому місті в США, Канаді чи Европі. Українські сім’ї витрачають понад 100 мільйонів долярів кожного року на лікування дітей за кордоном. Ми думали, що ці гроші мають бути витрачені в Україні, що Україна повинна мати можливість лікувати своїх власних дітей. У 2005 році я відвідала невелику онкологічну лікарню для дітей, яку Дружина президента Польщі, Йоланта Квасневська, побудувала у Ґданську, і вирішила, що ми могли б зробити те ж саме, але нам потрібно щось маштабніше.
– Чи отримав Ваш амбітний проект підтримку від народу України?
– З проєктом створення лікарні ми звернулися і до українських меценатів, і до простих громадян. Ми провели збір коштів, підписали угоду з урядом, яка передбачала, що наш Фонд працюватиме з Міністерством охорони здоров’я, щоб зробити аналіз потреб, профінансувати архітектурний проект, придбати деяке обладнання та організувати навчання для лікарів і медсестер. Держава надасть землю, здійснить фактичне будівництво та купить іншу частину необхідного обладнання. Коротше кажучи, це було державно-приватне партнерство.
Був створений окремий фонд, щоб зібрані гроші витрачалися цілеспрямовано і прозоро. Ми сформували наглядову раду з головних учасників, спонсорів та представників засобів масової інформації.
Спочатку ми розглядали можливість відремонтувати ОХМАТДИТ. Але західні експерти сказали нам, що буде дешевшим і набагато ефективнішим почати з нуля, а не працювати з руїнами будівлі, якій на той час було майже сторіччя і яка розташована у перевантаженому центрі міста.
Наш конкурс на найкращий архітектурний проєкт транслювався по телебаченню у вигляді відкритого тендеру. Жюрі очолив лікар із Сієтла, до нього увійшли европейські та українські лікарі. Переможцем став британсько-французький консорціум. Їхня конструкція, яка була дуже сучасною та екологічно безпечною, в кінцевому підсумку отримала численні міжнародні нагороди.
Ми також провели відкриті й прозорі тендери на закупівлю обладнання, і наші постачальники відзначили, що вони були найбільш чесними і відкритими з того, що вони бачили в країнах колишнього совєтского блоку.
– Але чому почалися проблеми і які саме?
– Будівництво великої лікарні, зміна стандартів і необхідність працювати із застарілою медичною бюрократією Україні стали справжнім кошмаром.
Наші юристи повинні були отримати більше 300 дозволів і документів на всіх рівнях державного управління. Нас постійно зупиняли листами – що ми, мовляв, плянуємо вирубати занадто багато дерев, що будуємо занадто близько до обсерваторії, що наші палати не відповідають розмірам, передбаченим законодавством 1960 року і таке інше.
Багато людей вважали, що можна просто іґнорувати ці проблеми і що мій чоловік міг запросто вирішити їх за допомогою кількох телефонних дзвінків. Але ми повинні були працювати за правилам і робити все легально. Кожен крок, який ми здійснювали, був під пильною увагою нашої політичної опозиції та упереджених ЗМІ, багато сил і грошей було витрачено, щоб дискредитувати наш проєкт.
У 2008 році Кабінет міністрів не виділив кошти, обіцяні на проєкт. Ми домовилися, що будемо використовувати частину зібраних грошей для початку будівництва, хоча це була не наша роля. А у 2010 році президент Янукович повністю припинив будівництво. Замість цього він виділив величезні державні кошти, щоб відновити ОХМАТДИТ. Як ми й очікували, той проєкт мав величезні перевищення бюджетів, був корумпованим і закритим і на разі залишається незавершеним.
Тим часом ми придбали на 26 млн. гривень діягностичне, хірургічне, неонатальне обладнання та апаратуру для надання невідкладної допомоги для Інституту педіятрії, акушерства та ґінекології, та Інституту раку.
Я знаю, що надсучасна дитяча лікарня необхідна Україні і має бути побудована. Дуже сумно, що все це триває так довго, адже ціною питання є дитячі життя. Я рада, що нинішній Міністр охорони здоров’я говорив про необхідність відновити наш проєкт і заявив, що хотів би залучити до нього – знову ж таки, іти шляхом державно-приватного партнерства.
– Мабуть, дуже боляче бути звинуваченим у незаконному привласненні коштів?
– Ви не можете собі уявити, як прикро чути, що люди звинувачують нас у привласненні коштів, коли наш фонд витратив на цей проєкт так багато часу і доклав стільки зусиль, і коли насправді я витратила багато моїх власних грошей на цей проєкт. Усі перевірки, через які ми пройшли, усі журналістичні дослідження довели, що жодна копійка коштів не пропала.
http://z-gazette.com/mazurkevych-yuschenko/