Обращение к тем, у кого дети до 20 лет

[Шавлія]

Знаєте, для когось Україна - це держава, зі всіма її недоліками і труднощами для проживання.
А для інших Україна - це земля, де народився, де твої рідні і друзі, де відбувся Майдан і зараз здобувається справжня Незалежність.
Якщо державу можна поміняти, то рідну землю дуже важко. Нехай в іншій країні буде легше матеріально, але є ще щось, що неможливо виміряти матерільними зручностями.
Хоча кожен має вирішувати для себе це питання.

П.С. Це слова не мої, а мого 15-ного сина. І от як його звідси відправити?..
Так що, шановний ТС, не все так просто із нашими дітьми. Хоча, звісно, батькам хочеться їх захистити.

[Старина Z]

Візьміть, Ізраїль. Війна. Перманентна? Вічна! Що робити? Всім тікати до США? Багато і тікає (особливо молодь голодна до науки і техніки). А дехто потроху перетворив "Ейлат на цілорічний міжнародний курорт", а країну на могутню економічну і наукову потугу... І тим пишається... 

Да у Израиля вообще есть чему поучиться. Сделать сад из каменистой пустыни, выжить и победить в перманентной войне - это еще одно свидетельство того, что дорогу осилит идущий.

[злата]

Каждый выбирает для себя
Женщину, религию, дорогу.
Дьяволу служить или пророку-
Каждый выбирает для себя.

[Darth Vader]

я просто отмечусь в теме. даже не буду ничего высказывать, никаких мыслей, потому что меня тут и так цитируют, как классика

[Аналитик]

Йопт, а куда ехать?
На самом деле не так много стран, где лучче, чем в Украине.
И нас там не ждали.

[natusya]

Із власного досвіду.
Їдеш тимчасово, на рік-два, і залишаєшся назавжди.
Якщо діти виїхали у більш-менш свідомому віці - 10-12 років, то вони себе ще будуть ототожнювати з Україною.
А якщо поїдуть, коли тільки народилися?
Так, будуть знати, що вони з України, але тільки й усього. Рідною мовою для них буде англійська, німецька, французька чи іспанська.
Вони не знатимуть хто такі не тільки Шевченка чи Франка, але й Пушкіна та Лермонтова.
У них буде інший світогляд та інші моральні вартості.
Є винятка, але описана мною ситуація буде правильною для переважної більшості.
Ну звісно, якщо не батьки не повернуться в Україну через пару-трійку років.

 у наших друзей в Канаде родился младший сын, когда старшему было 6 лет.
Теперь они оба злятся на родителей, когда те начинают при них разговаривать на русском, старший немного понимает, а младший даже не хочет.
вот такая беда, не говоря уже об Украине как об их родине.

[UA AF]

Мир уже един, и не стоит мыслить категориями национальных госудаств 19 ст...

Ну переварит планета РФ, никто и не сомневается.

Ну, взрослый человек может сам решить, идти ему на фронт или нет...

Не об этом же речь.

Волна внешнего патриотизма впечатляющая - как и отсутствие общественных основ нормальной человеческой жизни.

Это болото не поменялось. Что изменилось в системе коррупции районного уровня?

Хочет ли "новая власть" что то силой менять снизу? А иначе ведь не выйдет. Надежды были, но война окончила революционный процесс...

Эти новые фракции - ну, перегрызутся они за портфели и комитеты? Думаете, нет?

Думаю, да...

Думаете, если народ потянул на своем горбу летне-осеннюю кампанию  и сократил Лугндон блядский территориально в два раза, он потянет и весеннюю?

У него ресурсов нет уже... Ну, мало...

Самообман вещь хорошая, но в разумных пределах.

Мы даже гарантий Западу дать не можем, что поставленное нам оружие не будет за неделю перепродано в Сирию и Ирак.

Не можем.

 

 

[SDA]

Хоч це все і сумно.

Але до 20 років, якщо почати,  ще можливо пристосуватись до іншого цивілізаційного устрою...

[Taratayka]

Візьміть, Ізраїль. Війна. Перманентна? Вічна! Що робити? Всім тікати до США? Багато і тікає (особливо молодь голодна до науки і техніки). А дехто потроху перетворив "Ейлат на цілорічний міжнародний курорт", а країну на могутню економічну і наукову потугу... І тим пишається... 

Да у Израиля вообще есть чему поучиться. Сделать сад из каменистой пустыни, выжить и победить в перманентной войне - это еще одно свидетельство того, что дорогу осилит идущий.

В такой стране, как Израиль, очень сложно жить без чувства сопричастности к своей стране, без постоянной готовности подставить плечо, взять автомат и т.д. Поэтому очень для многих Израиль стал первалочным пунктом - люди поехали дальше: в германию, Австралию, США.

И в Украине так будет. Поэтому, если этого чувства сопричастности нет, то лучше уезжать - при чем лучше и для самого человека, и для страны.

Это не в качестве осуждения, просто констатация фактов.

[Taratayka]

Мир уже един, и не стоит мыслить категориями национальных госудаств 19 ст...

Это для людей с очень высоким уровнем доходов. А Вы, скорее всего, просто смените одну страну на другую ) И весь Ваш "большой единый мир" будет сводиться к отпуску в местном "Крыму" или в соседней курортной стране )

[SDA]

Мир уже един, и не стоит мыслить категориями национальных госудаств 19 ст...

Это для людей с очень высоким уровнем доходов. А Вы, скорее всего, просто смените одну страну на другую ) И весь Ваш "большой единый мир" будет сводиться к отпуску в местном "Крыму" или в соседней курортной стране )

Не все страны участвуют в мировых войнах...

 

[EZelenyk]

ТС - ПНХ!
Тыщу раз читал такие завывания - пред- или послеотьездные. Ну едешь, казалось бы, и едь - так нет, нужно на весь мир прокричать, какие мудаки те, кто остается. И говорить, говорить об этом, убеждать себя ещё и еще раз, что принял правильное решение...
 

[SDA]

ТС - ПНХ!
Тыщу раз читал такие завывания - пред- или послеотьездные. Ну едешь, казалось бы, и едь - так нет, нужно на весь мир прокричать, какие мудаки те, кто остается. И говорить, говорить об этом, убеждать себя ещё и еще раз, что принял правильное решение...
 

Может быть, это вы ПНХ? Даже не может быть, а точно.

Разумный совет человек дает, а вы как хотите

[Milena]

В такой стране, как Израиль, очень сложно жить без чувства сопричастности к своей стране, без постоянной готовности подставить плечо, взять автомат и т.д. Поэтому очень для многих Израиль стал первалочным пунктом - люди поехали дальше: в германию, Австралию, США.

И в Украине так будет. Поэтому, если этого чувства сопричастности нет, то лучше уезжать - при чем лучше и для самого человека, и для страны.

Это не в качестве осуждения, просто констатация фактов.

В Украине так уже есть.
Мы с мужем прожили "там" 15 лет (благополучных и даже счастливых, благодаря проф. и публичному успеху мужа), вернулись с большими планами, и ой как трудно я возвращалась домой, а вот за этот год приросла к дому так, что без - нет и еще раз нет, и все из-за сопричастности.
А семья сына там, и сын бы мог вернуться (сопричастность осталась), но для внука "там" (привели туда в 2,5 года) - это уже его родина, а в невестке, наверное, "рулит" ответственность за судьбу своего дитяти.
Вот так мы и разделились. Грустно

[Л.Одеська]

Идеальная ситуация для хуйла- этнические украинцы и татарцы выехали ( голодомора не надо организовывать), а ордынцы заняли пустующие земли и квартирки.  СЧАС!!!

[Зильбершухер]

 у наших друзей в Канаде родился младший сын, когда старшему было 6 лет.
Теперь они оба злятся на родителей, когда те начинают при них разговаривать на русском, старший немного понимает, а младший даже не хочет.
вот такая беда, не говоря уже об Украине как об их родине.

А наш не стесняется, ни украинского, ни русского... У послевоенной диаспоры детям и внукам принципиально запрещали дома говорить на английском, и, как ни странно, никто языка не стесняется.

Странно это слышать о Канаде. Я бы лично ещё и в морду дал за такое поведение.

[MakYury]

Успішні пострадянські країни побудували "зрадники".
Президентами всіх прибалтійських країн в різний час були колишні емігранти.
І це при тому, що ці країни значно  більше готові до розвитку і розуміли, що нову країну можуть побудувати лише реально вільні люди, позбавлені партійно-бюрократичного минулого.
В цьому розумінні ми вже відстаємо на понад 20 років.
Так що, у дітей, які виїдуть, є цілком реальні, хоч і примарні шанси стати насправді корисними своїй батьківщині.
Нажаль, ті, хто тут живуть цього зробити не можуть - одні готові стати частиною кланової системи, бо з нею йдуть гроші, а інші просто не бачать загальної картини і своїми діями де-факто цементують олігархію з останніх сил.

[Шавлія]

Идеальная ситуация для хуйла- этнические украинцы и татарцы выехали ( голодомора не надо организовывать), а ордынцы заняли пустующие земли и квартирки.  СЧАС!!!

Не дочекається! 

[natusya]

 у наших друзей в Канаде родился младший сын, когда старшему было 6 лет.
Теперь они оба злятся на родителей, когда те начинают при них разговаривать на русском, старший немного понимает, а младший даже не хочет.
вот такая беда, не говоря уже об Украине как об их родине.

А наш не стесняется, ни украинского, ни русского... У послевоенной диаспоры детям и внукам принципиально запрещали дома говорить на английском, и, как ни странно, никто языка не стесняется.

Странно это слышать о Канаде. Я бы лично ещё и в морду дал за такое поведение.

Вы не поняли, дети не стесняются, они просто злятся, когда родители разговаривают меду собой на русском, это их напрягает .
Но ничего, скоро увидимся- начнем проводить разъяснительную работу 

[Зильбершухер]

Вы не поняли, дети не стесняются, они просто злятся, когда родители разговаривают меду собой на русском, это их напрягает .
Но ничего, скоро увидимся- начнем проводить разъяснительную работу 

Ага, позлились бы они у меня. Здесь всё очень просто: Живёшь под моей крышей - живёшь по моим правилам. Будет своя - хоть на голове стой.

[Willie]

Пробачте, що ТС від нас хоче?

[shurup]

Звичайно, що кожен хоче кращої долі для своїх дітей. Особисто я не маю ні змоги, ні навіть думки про те, щоб виїхати... Замість того, щоб багато говорити на цю тему, процитую Василя Симоненка

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
 Виростуть з тобою приспані тривоги.

 У хмільні смеркання мавки чорноброві
 Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

 Будуть тебе кликать у сади зелені
 Хлопців чорночубих диво-наречені.

 Можеш вибирати друзів і дружину,
 Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 Можна вибрать друга і по духу брата,
 Та не можна рідну матір вибирати.

 За тобою завше будуть мандрувати
 Очі материнські і білява хата.

 І якщо впадеш ти на чужому полі,
 Прийдуть з України верби і тополі,

 Стануть над тобою, листям затріпочуть,
 Тугою прощання душу залоскочуть.

 Можна все на світі вибирати, сину,
 Вибрати не можна тільки Батьківщину

[GloriaAndrus]

Моїй дитині теж менше 20, тому ніби тема мене теж стосується. Да, наші діти інші. Вони вже до повноліття бачили багато чого в світі, знають де їм подобається, де ні. Вони прагнуть вчитись за кордоном - і це добре (хоч, мені починає здаватись, що наших там вже забагато, мій студент каже, що у побуті спілкується тільки українською-російською, бо весь гуртожиток українці-білоруси і невідомо звідки виниклі пару казахів).

Але вони відчувають себе українцями. У них якісь плани щось тут робити. Я не хочу перечити.

А от я не змогла б. Це моя земля і я надто до неї прив'язана, хоч виїхати мені дуже просто, не треба дозволів, тощо.

Тому не треба всіх закликати їхати. Песимізм ТС - це ще не песимізм України.

[Taratayka]

Якщо вже віршами, то мені одразу спало на думку:

Не допускай такої мислі,
Що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі -
Немає часу на поразку.

(с) Ліна Костенко

[Who is John Galt?]

Навчання та навіть виш можна вдома здобути. Коло спілкування - проблема, але воно й там так буде. І їхати - фактично втрачати усіх родичів (тут вони поряд), це теж коло спілкування.

[Sergius]

>Вы видите - наши жертвы, наша революция - и очередная дебилоидная ВР, о которой депутаты и политологи опять начинают рассуждать о важности дожностей зам. пред комитетов

troll detected 

[Elsewhere]

ТС все правильно решил, спасибо.
Недостаточно мотивированным тут не место

[Roland Deschain]

Автор своих уже вывез?

Мы уезжаем 7 декабря.

 

Присоединяюсь

Нехай щастыть!

З.Ы. Никогда не посылаю на форумах на..уй, но для топикстартера чуть не сделал исключение

[Roland Deschain]

Пробачте, що ТС від нас хоче?

Можливо, щоб схвалили його вибір?   Що ж, особисто я ТС всіляко підтримую і його вибір схвалюю!   Бо, як справедливо зауважила Elsewhere, "недостаточно мотивированным тут не место"!

[Roland Deschain]

Насправді, дата 7 грудня все пояснює, UA AF просто чемно і заздалегідь намагається сказати нам "До побачення" чи "Прощавайте" (я не зрозумів) і (підсвідомо!) хоче почути від нас слова підтримки (у правильності свого заздалегідь запланованого рішення). Типова і суто психологічна проблемна ситуація. Ще раз від мене: успіхів, друже! Тим паче, що все одно ТС нікуди не дінеться, а розповість нам усе, як воно і що там. 

А також, які лохи ті, хто тут лишився!