Прочитай і йде на три веселі літери, шмаркачу...
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА (УГС)
06.11.2006
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА (УГС) – громадсько-політична і правозахисна організація. Її створення було проголошене 7.07.1988 на 50-тисячному мітинзі у Львові. Значення цієї події для наступного історичного процесу було епохальним. УГС постала як федеративне об’єднання самоврядних правозахисних груп і організацій в областях, районах, містах України та за її межами. На відміну від Української Гельсінської групи , яка була колом готових до самопожертви правозахисників, УГС, що виникла на базі УГГ, стала першою в Радянській Україні масовою опозиційною організацією, яка слугувала громадянській активізації і мала свою політичну програму під назвою “Декларація принципів УГС”.
Виникнення УГС було вмотивоване в Декларації відверто й переконливо: “Як показав досвід 66-річного перебування України у складі СРСР, ні уряд УРСР, який насправді ніколи не був суверенним урядом, а тільки виконавчим органом центральної влади, ні Комуністична партія України, що є всього лиш регіональним підрозділом КПРС, не могли і здебільшого не бажали захистити населення України від тотального голоду, від варварського нищення продуктивних сил та інтелектуального потенціалу нації, від денаціоналізації українців та неросійських меншостей, від штучної зміни етнічного складу населення України.”
Основні принципи Декларації УГС були такі:
Відновлення української державності як гарантії забезпечення усіх прав українського народу.
Визнання права громадян чи їх об’єднань домагатися державності у формі як федерації чи конфедерації з іншими народами СРСР або Європи, так і повної державної незалежності.
Повне анулювання сталінсько-брежнєвських конституцій, забезпечення прав і свобод громадян за стандартами міжнародних пактів та угод, залишення на союзному рівні тільки консультативно-координаційних органів і передача суверенним республікам всієї повноти керівництва економічним, політичним та культурним життям. Федеральний законодавчий орган міг би бути лише за умови рівного представництва від республік, незалежно від кількості населення, причому центр союзу не може бути одночасно столицею однієї з союзних республік. Сесії федерального парламенту мали б проводитися у столицях республік почергово. (Ідея федерації пропонувалася з тактичних міркувань. Уже з вересня 1989 УГС відкрито почала пропагувати ідею незалежності України).
Відмова від імперіалістичного терміну “радянський народ”.
Нова Конституція України має містити статтю про громадянство України, яке дає право обирати і бути обраним до рад та працювати в державних установах України.
Введення тимчасового запобіжного заходу проти багатолітньої політики русифікації у вигляді контрольованого права на в’їзд для постійного проживання й отримання громадянства.
Конституційне визнання статусу української мови як державної.
Надання гарантій національним меншинам на культурно-національну автономію. Відновлення в складі України Кримської автономії з організованим поверненням репресованого кримсько-татарського народу.
Встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами на рівні посольств і консульств, взаємне представництво органів масової інформації, самостійне представництво України на міжнародних конференціях, спортивних олімпіадах і першостях, мистецьких фестивалях.
Передача фактичної влади в республіці з рук компартії до рад народних депутатів, обраних на альтернативній основі, не більш як на два терміни підряд, право висування кандидатів мають усі партії, спілки, неформальні об’єднання, ініціативні групи громадян.
Домінування ринкової економіки та вільного ціноутворення. Заохочення приватної ініціативи, перетворення частини державних промислових підприємств на акціонерні чи кооперативні. Добровільний вихід селян із колгоспів з обов’язковим наділенням землею.
Встановлення порогу бідності, державна допомога безробітним, стимулювання доброчинної діяльності.
Скорочення управлінського апарату, скасування всіх без винятку привілеїв, що належали партійно-радянському бюрократичному апарату.
Припинення будівництва нових атомних реакторів, згортання діючих в Україні АЕС, заміна їх альтернативними енергетичними джерелами, припинення експорту електроенергії з території України. Винесення на всенародне обговорення великих проектів промислового будівництва.
Забезпечення свободи слова, права заснування незалежних громадських організацій та засобів масової інформації, права на проведення мітингів, зборів та демонстрацій, вільного доступу до інформації, в тому числі до архівів, до всіх нормативних актів, дипломатичних документів, книг, що перебувають у спецфондах.
Вилучення з Кримінального кодексу антидемократичних статей, що передбачають покарання за політичні чи релігійні погляди, за “дармоїдство”, порушення “паспортного режиму”.
Ліквідація спецпсихлікарень, звільнення та реабілітація всіх політв’язнів, скасування смертної кари.
Скорочення чисельності армії, проходження військової служби виключно на території України, переведення військової служби в перспективі на добровільно-професійні засади.
Створення незалежних профспілок.
Легалізація Української греко-католицької церкви , відновлення Української автокефальної православної церкви , ліквідація державного департаменту у справах релігії.
Забезпечення права вільного вибору місця проживання.
Було заявлено, що Українська Гельсінкська група на цьому складає свої повноваження і повним складом входить в Українську Гельсінську Спілку. Головою Виконавчого Комітету УГС став Вячеслав ЧОРНОВІЛ, головою Київської філії УГС – Олесь ШЕВЧЕНКО, Львівської організації – Богдан ГОРИНЬ, Тернопільської – Левко ГОРОХВСЬКИЙ. Головою УГС був визнаний Левко ЛУК’ЯНЕНКО, який на той час іще перебував на засланні. Центральним пресовим органом УГС став редагований В.ЧОРНОВОЛОМ самвидавний журнал „Український вісник” .
Програмові принципи УГС знайшли своє відображення у прийнятій Верховною Радою через два роки, 16.07.1990, Декларації про державний суверенітет України .
Влада сприйняла створення УГС як виклик радянській державі. Керівні партійні органи, КГБ і міліція спрямували свої зусилля на протидію новоявленій зухвалій опозиції, застосовуючи офіційні та неофіційні попередження, залякування, затримування, адмінарешти, кампанії дискредитації та дезінформації в партійній пресі.
Проте авторитет УГС від цього тільки зростав, вона стала виходити на міжнародні контакти, під її впливом радикалізувався Народний Рух України , і це дало можливість національно-демократичним силам на виборах до Верховної Ради України у березні 1990 р. здобути повну перемогу в місті Києві та західних областях України. 12 членів УГС стали депутатами Верховної Ради, сотні – депутатами місцевих рад.
Установчий з’їзд УГС, на якому 500 делеґатів представляли 2300 членів УГС з усіх областей, відбувся в Києві 29-30.04.1990. Він постановив перетворити УГС, яка фактично була передпартією, на політичну організацію – Українську Республіканську партію , головою обраний Л.ЛУК’ЯНЕНКО.
Олесь Шевченко
