Як влада приборкала ультраправих
Здається, для українських правих радикалів настала зоряна година. Ярош засідає у Верховній Раді, а його соратники нарешті по-справжньому воюють з москалями.
Подейкують навіть про загрозу держперевороту: бандерівський атлант ось-ось розправить плечі. Однак, успіхи ультраправих дуже відносні.
Мандати і зброя
Завдяки Майдану і АТО українські ультраправі нарешті прорвалися у велику політику. Дмитро Ярош і Андрій Білецький - керівники маргінальних організацій "Тризуб" і "Патріот України" - стали депутатами Верховної Ради.
Також мандати отримали їхні побратими Борислав Береза та Ігор Мосійчук, знаний як один з "васильківських терористів". З’явилося у ВР і представництво "Братства" Дмитра Корчинського: до ВР потрапила його дружина Оксана та "братчик" Дмитро Лінько.
Також цього року ультраправі отримали зброю. Військовим крилом "Правого сектору" став Добровольчий український корпус, активісти "Патріоту України" складають кістяк полку "Азов", а "братчики" воюють у батальйоні "Свята Марія". Також праворадикали воюють в складі "Айдару" та інших підрозділів АТО.
Мрії збуваються: колись вони проводили свої вишколи зі страйкбольною зброєю на покинутих будівництвах, а тепер отримують досвід реальних бойових дій.
Результати парламентських виборів свідчать, що державних діячів в праворадикалах українці не бачать. Однак, в якості героїв-захисників вітчизни вони лише набирають популярності.
З цим змушене рахуватись навіть керівництво держави. Не зважаючи на іміджеві втрати, Порошенко таки вручив український паспорт Сергію Короткіх, білоруському легіонеру з "Азова". А радник міністра МВС Антон Геращенко склав цілу оду героїчному "нібито нацисту чи неофашисту, який щось там взірвав у Москві".
Поєднання політичного капіталу зі зброєю та популярністю відкривають перед ультраправими цікаві перспективи. Принаймні, так вважають занепокоєні загрозою правого перевороту в Україні.
Приводів для тривоги у них достатньо. В ідеологічному плані ультраправі мають авторитарні схильності і неодноразово демонстрували потяг до силових акцій. В блогосфері вже встигли вжахнутися "соціал-націоналістичним" сентенціям Білецького і пригадати "Правому сектору" "провокативний" штурм Банкової 1 грудня минулого року. Невже українська влада настільки сліпа, що не усвідомлює загрози?
Нейтралізація легалізацією
Однак, політика влади щодо ультраправих свідчить про протилежне.
Щойно після Майдану радикалам дали сигнал, що амбіції слід вгамувати. Спроби "Правого сектору" диктувати свої вимоги МВС після загадкової загибелі Олександра Музичка закінчились нічим. Від грізних "правосєків" просто відмахнулись.
Сеанс приниження повторили у серпні, коли Ярош поставив ультиматум президентові і анонсував похід на Київ.
Політичні аргументи влада підтверджувала силовими. Березнева стрілянина у Харкові скінчилася затриманнями активістів "Патріоту України". А квітневу спробу "правого десанту" у Харків силовики придушили з особливою жорстокістю.
Адептам вуличної політики дали зрозуміти: відтепер грати доведеться тільки в межах дозволеного. А дозволили їм насправді небагато. Декілька депутатів у Верховній Раді вплинути на ситуацію в країні не здатні. Зате у справжніх лідерів політичного процесу з’явилась чудова можливість інтегрувати націоналістичних вождів до системи парламентсько-кулуарних стосунків.
Трохи раніше в такий спосіб нейтралізували потенційно небезпечну "Свободу". Партія, якою на Сході колись лякали дітей, за декілька років втратила весь радикалізм, а потім - і рейтинг. Не виключено, що така ж доля спіткає Яроша, Білецького та інших.
Решту радикалів загнали в стайню добровольчих батальйонів, де їхня активність знаходиться під наглядом силовиків і правоохоронних органів. До того ж, мобілізація ультраправих - чудовий спосіб провести інвентаризацію охочих повоювати і взяти їх на олівець. Не кажучи про те, що частина бунтівного елементу утилізується в боях.
Будь-яка держава за своєю природою консервативна і воліє роздавати революціонерам посади і посмертні нагороди, аніж постійно підлаштовуватися під їхні ідеалістичні пориви.
Запобіжний клапан
Чи могла влада повністю розправитись з ультраправими - питання дискусійне.
Так чи інакше, репресії були б великою помилкою. І ось чому. У новостворених постколоніальних державах завжди існує запит на націоналізм. В Україні ситуація ускладнювалася наявністю сильного проросійського лоббі. Політична боротьба між умовними "патріотами" і "русофілами" призвела до радикалізації обох таборів, зокрема - правого руху. В цьому сенсі Табачник і Колєснічєнко - допомогли українському націоналізму чи не більше, ніж Ярош і Тягнибок.
З початком російської агресії націоналістичні настрої лише посилилися. Придушення націоналізму в таких умовах - справа невдячна. За наявності стійкого суспільного запиту він не зникне, а піде в підпілля.
Наприклад, так сталося в Росії. На початку 2000-х Кремль ще не інструменталізував правих і тому затято з ним боровся. Легальні політичні організації на кшалт ДПНИ були заборонені, а з вулиць виловили навіть скінхедів. Тому ультраправим довелось еволюціонувати - так в Росії з’явилося озброєне підпілля "автономних націоналістів".
Теракт на Черкізівському ринку у 2006-му, вбивство журналістки Анастасії Бабурової та адвоката Станіслава Маркєлова - лише найгучніші акції російських ультраправих підпільників. На рахунку угруповання "НСО" - 28 вбивств, а загін Рино-Скачевського ліквідував 37 "ворогів раси і нації". Це лише окремі приклади, що характеризують явище.
До такого сценарію розвитку підштовхував українських націоналістів і режим Януковича. Масове затримання активістів і міліцейське свавілля сприяли радикалізації правого руху. Ще у 2012-му було зрозуміло: новий Майдан вже не буде мирним. Слава Богу, режим Партії регіонів впав раніше і до формування підпілля не дійшло.
Єдиний спосіб вгамувати ультраправих - надати їм шляхи самореалізації в державних структурах. Інакше після закінчення війни вони знов повернуться на вулицю, збагачені досвідом бойових дій.
Тим більше, що корумпованим держструктурам вливання ідейно вмотивованих кадрів не завадить. Принаймні, на фронті ультраправі вже засвідчили свою ефективність - чому б не дати їм шанс в тилу?
Схоже, що влада до цього варіанту вже готова. А от чи погодяться вливатися в "систему" самі ультраправі, можна лише здогадуватися.
http://www.theinsider.ua/politics/5492e682e4cc5/
