Дмитро Корчинський
5 hrs ·
Хто сумнівався – сів.
Той вмер, хто повставав.
Лиш той, хто нудьгував, кроїв країну рідну –
Есересересер –
Стояв, коли лякав. Упав, коли набриднув.
Братуха, золота доба була не у казка́х,
А у тисяча дев‘ятсот дев‘яностих роках.
Була свобода, бо ніхто не знав, що буде,
Було бабло і блуд, любов – облуда.
Мєнти розгублені і дзьобали з руки,
Кредити під ніщо давалися, прикинь!
Яка завгодно зброя з Придністров‘я.
Все, що з тюрми лишалося здоров‘я
Тоді проколото, пронюхано, пропито,
В багажнику завжди́ бейсбольна біта.
Тупочеш ніжкою – барига сам приносить гроші
Голодними очима дивляться дівки́ –
Чекають, чи запросиш.
Зайдеш в кабак – мурчать блатні, мичать спортсмени
Не те, що ви! – що риси надбані, що гени!
Гуляє терпигорець, він «відкинувся», оцінює бригадних
Вдихає волю, кокаїн, тонку пред‘яву ладить
На шиї золотий ланцюг важкий, грайливий…
Мали́й, ти пізно народився. Може, маєш сотню гривень?
Мєнти хотіли грабувати
Замість тих, кого ловили.
Бандит плека́в барижні мрії.
Барига прагнув у високі кабінети.
Надгробки хлопцям замовлялися,
Начальникам – багети.
Лохи́ (я бачу, ти з таких)
Бажали, жеби кожен був запертий.
А Україна – спати,
Чи померти.
Кінець пригоди – конфіскація,
А не сальця кавалок.
Стояти всім! Ручонки на прилавок!
