Я досить довго цікавився темами сект і можу багато цікавого розповісти, але скажу тільки висновки:
1. Будь яка секта - це самі великі грішники, бо самий великий гріх - гординя. Усі секти базуються по принципу - навколо нас усі бидло, а ось ми "зрозуміли істину", "суть життя", "тільки ми віримо в Бога і т.д." Більше того, секти відгороджуються від суспільства і сектанти живуть у своєму світі.
2. Секти бувають не лише з липовою вірою в Бога, а у будь що. Головний аспект - гординя і "ми не такі як усі ми кращі, ми особливі, ми зрозуміли щось, що іншим не під силу".
3. Сектами можуть бути і політичні рухи, зокрема. Типовий приклад: ВО Свобода, члени якої вважають тільки себе "справжніми українцями" і достойними високих лавр. Проблема в тому, що якщо партія побудована по принципу секти, то у неї немає майбутнього:
а) вона не веде діалог з суспільством;
б) вона є закритою системою, яка живе поза суспільством;
в) вона не може реформуватися під вимоги суспільства;
г) лідер секти не міняється, рядові члени секти не мають права на голос та впливу на рішення.
4. Сектами у нас є і "добровольці", типу ПС. Вони вважають себе героями, а інших бидлом, зрадниками і т.д. Вони "особливі" і для них треба окремі закони. Вони навіть уявити собі не можуть, що будуть як "бидло" воювати в армії. Вони ж "супер-українці" і усі їм мають кланятися. А те, що зараз задіяно в ЗСУ і НГУ близько 250 тис. людей - для них пустий звук. Бо то є бидло. Признак гордині та ізоляції від суспільства - на лице.
