Автор Тема: Жить стало лучше, жить стало веселее...  (Прочитано 1224 раз)

0 Користувачів і 5 Гостей дивляться цю тему.

Offline JamesUA

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 824
  • Ага
Жить стало лучше, жить стало веселее...
« : Липня 02, 2015, 03:34:35 15:34 »
1948

1 января. С этого дня отменены денежные выплаты по орденам и медалям СССР, право бесплатного проезда награжденных орденами СССР по железнодорожным и водным путям сообщения, а также в трамвае. Льготы сохранялись только за награжденными орденами Славы всех трех степеней.

10 февраля. Постановление ЦК ВКП(б) "Об упаднических явлениях в советской музыке". Антихудожественным произведением объявлена опера В. Мурадели "Великая дружба". В постановлении, в частности, говорилось; "Исторически фальшивой и искусственной является фабула оперы, претендующая на изображение борьбы за установление советской власти и дружбы народов на Северном Кавказе в 1918-1920 гг. Из оперы создается неверное представление, будто такие кавказские народы, как грузины и осетины, находились в ту эпоху во вражде с русским народом, что является исторически фальшивым, так как помехой для установления дружбы народов в тот период на Северном Кавказе являлись ингуши и чеченцы".

Февраль. Для лучшего обслуживания населения Московский почтамт ввел доставку денежных переводов на дом. Указанную в переводе сумму почтальоны стали приносить на квартиру вместе с извещением о переводе. Получив расписку, они вручали деньги адресату.

7 марта. Министр внутренних дел СССР С. Круглов пишет Сталину "МВД СССР докладывает вам о состоянии и работе исправительно-трудовых лагерей и колоний за 1947 год. На 1 января 1948 года содержалось 2 199 535 заключенных в лагерях и колониях. Создано 27 новых лагерей"

7 апреля. Указ Президиума Верховного Совета СССР "Об уголовной ответственности за изготовление и продажу самогона"

Ноябрь. Дочь Сталина Светлана Аллилуева вспоминала: "Мы возвращались в Москву вместе, поездом... У меня в купе был журнал "Искусство", я сидела и разглядывала репродукции. Вошел отец, заглянул в журнал. "Что это" - спросил он. Это был Репин, рисунки, этюды. "А я этого никогда не видел..." - сказал он вдруг с такой грустью в голосе, что мне сделалось больно... Я представила себе на минуту, что случилось бы, если бы отец вдруг, - нет, в какой-нибудь специально отведенный для него лично закрытый день - пошел бы посмотреть Третьяковку. Что бы там творилось. Боже! И что бы творилось потом! Сколько бы беготни, суд-пересуд, болтовни нелепой... Должно быть, отец сам представлял, что это для него просто стало невозможным, как и многие другие невинные, доступные другим развлечения. И он этого не делал. Или он боялся. Не знаю".

Осень. В продаже появилось "плодово-ягодное вино", которое прозвали "бормотухой". Бутылка этого напитка объемом 0,75 литра стоила 25 рублей.

29 декабря. Постановление Политбюро ЦК ВКП(б) о жене В. М. Молотова:
1. Проверкой Комиссии Партийного Контроля установлено, что Жемчужина П. С. в течение длительного времени поддерживала связь и близкие отношения с еврейскими националистами, не заслуживающими политического доверия и подозреваемыми в шпионаже; участвовала в похоронах руководителя еврейских националистов Михоэлса, и своим разговором об обстоятельствах его смерти с еврейским националистом Зускиным дала повод враждебным лицам к распространению антисоветских провокационных слухов о смерти Михоэлса; участвовала 14 марта 1945 года в религиозном обряде в Московской синагоге.
2. Несмотря на сделанные П. С. Жумчужиной в 1939 году Центральным Комитетом ВКП(б) предупреждения по поводу проявленной ею неразборчивости в своих отношениях с лицами, не заслуживающими политического доверия, она нарушила это решение партии и в дальнейшем продолжала вести себя политически недостойно.
В связи с изложенным - исключить Жемчужину П. С. из членов ВКП(б).

1949

28 февраля.
Вечером было объявлено о снижении цен: важнейшие продукты на 10%. Все-таки хлеб остается очень дорогим: 2 р. 70 к. за кило. Люди с небольшими зарплатами ждали не этого.
1 марта. Снижены на 10% цены на хлеб, муку, масло, мясо, колбасу и консервы, на 28% - на водку.

11 марта. Историк С. С. Дмитриев записывает: "Большое и напряженное по атмосфере заседание в Академии общественных наук. Вопрос о космополитах и антипатриотах в исторической науке".

Середина марта. Каменщик "Гордорстроя" Владимир Иванович Жигадло установил рекорд кладки кирпича. За 8 часов он уложил 8850 штук, выполнив за смену почти девять норм.

1 кирпич за три секунды. качество не проверяли, как я понимаю   :super:

Март. Московская карандашная фабрика имени Сакко и Ванцетти освоило производство автоматических ручек с шариковым пишущим механизмом, и за месяц выпустила их в количестве три тысячи штук. Шариковая ручка была изготовлена по конструкции инженеров Скворцова и Часовского. Вместо пера пишущим механизмом у нее служил стальной шарик диаметром 0,98 миллиметра. Вместо чернил в нее заливалась специальная паста, которой хватало на три месяца. Потом ручку можно было перезарядить на такое же время. Фабрика гарантировала работу ручки в течение десяти перезарядок.

1 апреля. На учете органов МВД СССР на этот день состояло 2 307 410 выселенцев и спецпоселенцев (вместе с членами семей).

9 июля. Из сообщения А. К. Горчакова А. Н. Косыгину: "В доме, расположенном на ул. Куйбышева 2, против Министерства финансов СССР, рядом с Торговой Палатой, производится капитальный ремонт. Вчера каменщик, разбирая каменную стену для того, чтобы сделать новую дверь в помещение, обнаружил в стене пустоту. Когда он разобрал кирпичи, то обнаружил 100 кг чистого золота в слитках (клад). Судя по официальным отпечаткам на золоте, золото замуровано в стену в 1917 году В этом помещении раньше была частная фирма по скупке золота и брильянтов. Золото передано Министерству финансов СССР. Каменщик, отыскавший клад и передавший его государству, согласно существующему Закону, получает 25% стоимости этого золота".

1 сентября. Введено всеобщее семилетнее обязательное обучение школьников.

25 сентября. ТАСС сообщает о первом взрыве советской атомной бомбы (произведен 29 августа).

Осень. На личный прием к Н. М. Швернику пришла супружеская пара. Он - на костылях, инвалид войны, совсем еще молодой человек, 25 лет. Жена - еще моложе. Пришли они в Приемную с просьбой, может быть, не совсем обычной. Молодая женщина была беременна и хотела сделать аборт, но на это требовалось специальное разрешение. Советским законодательством аборты были запрещены, разрешались лишь в исключительных случаях - "по медицинским показаниям". У женщины, пришедшей на прием к Швернику, был именно такой исключительный случай, хотя и вовсе не медицинский. Дело в том, что молодые супруги были женаты три года, но до сих пор не имели возможности жить вместе. Он ночевал в общежитии при фабрике им. Воровского, где работал, она жила вместе с мачехой и ее замужними дочерьми в 18-метровой комнате. Днем мачеха сидела с их полуторагодовалым сыном. За это молодая женщина платила ей 200 руб. в месяц из своего 500-рублевого заработка. Однако оставлять ребенка на ночь мачеха не позволяла, поэтому каждый вечер его приходилось носить к отцу в общежитие. О том, чтобы супругам поселиться вместе, не могло быть и речи: родственники жены категорически возражали против его прописки в своей комнате. Перспектив на получение своего жилья у молодой семьи не было никаких. А тут еще вторая беременность. Сначала они обратились в райисполком, где стояли в очереди на получение комнаты, но получили отказ. И тогда пошли в Приемную Президиума Верховного Совета, где, как слышали, "людям помогают". Их приняли, поговорили, а уже через несколько дней было готово заключение комиссии, которая обследовала жилищные условия этой семьи. Комиссия признана, что молодая семья действительно остро нуждается в помощи. И такая помощь была оказана. Нет, им не выделили комнату. Молодой женщине разрешили, "в порядке исключения* сделать аборт – по "личному указанию товарища Шверника Н. М."

16 декабря. В Москву на празднование 70-летия Сталина прибыл Мао Цзэдун.

В связи с юбилеем на имя Сталина "поступило 15 040 подарков и более 800 тысяч рапортов, благодарственных писем и адресов".














« Останнє редагування: Липня 02, 2015, 03:35:33 15:35 від JamesUA »

Offline Шильдер

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 1182
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #1 : Липня 02, 2015, 03:46:11 15:46 »
16 декабря. В Москву на празднование 70-летия Сталина прибыл Мао Цзэдун.

В связи с юбилеем на имя Сталина "поступило 15 040 подарков и более 800 тысяч рапортов, благодарственных писем и адресов".

Помню я тот юбилей.

В президиуме все приглашенные в темной одежде, только Иосиф Виссарионович в светлом кителе.

А рядом Мао, совсем еще не старый на тот момент.

Offline serginio

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 10645
  • Стать: Чоловіча
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #2 : Липня 02, 2015, 03:48:22 15:48 »
16 декабря. В Москву на празднование 70-летия Сталина прибыл Мао Цзэдун.

В связи с юбилеем на имя Сталина "поступило 15 040 подарков и более 800 тысяч рапортов, благодарственных писем и адресов".

Помню я тот юбилей.
В президиуме все приглашенные в темной одежде, только Иосиф Виссарионович в светлом кителе.

А рядом Мао, совсем еще не старый на тот момент.

скіки ж тобі років.....

Offline Шильдер

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 1182
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #3 : Липня 02, 2015, 03:56:44 15:56 »
16 декабря. В Москву на празднование 70-летия Сталина прибыл Мао Цзэдун.

В связи с юбилеем на имя Сталина "поступило 15 040 подарков и более 800 тысяч рапортов, благодарственных писем и адресов".

Помню я тот юбилей.
В президиуме все приглашенные в темной одежде, только Иосиф Виссарионович в светлом кителе.

А рядом Мао, совсем еще не старый на тот момент.

скіки ж тобі років.....


дуже багато :)

« Останнє редагування: Липня 02, 2015, 03:56:54 15:56 від Шильдер »

Offline Feral Cat

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 47144
  • Never give in!
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #4 : Липня 02, 2015, 04:25:03 16:25 »
Што?  :Sho_za:
If you are going through hell, keep going.

Offline Kikker

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 4866
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #5 : Липня 02, 2015, 04:32:57 16:32 »
В президиуме все приглашенные в темной одежде, только Иосиф Виссарионович в светлом кителе.

А може вони усі в червоному були? На чорно-білих фотографіях не розбереш.

Offline serginio

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 10645
  • Стать: Чоловіча
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #6 : Липня 02, 2015, 04:53:29 16:53 »
щось я не зрозумів
офіційна дата народження сталіна була 1879 рік
в 1948 70 років святкувати не могли
дата 1878 була встановлена дослідниками вже після смерті сталіна

Offline Feral Cat

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 47144
  • Never give in!
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #7 : Липня 02, 2015, 04:56:45 16:56 »
Што?  :Sho_za:
Про што гілочка?  :Sho_za:
If you are going through hell, keep going.

Offline serginio

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 10645
  • Стать: Чоловіча
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #8 : Липня 02, 2015, 04:57:22 16:57 »
Што?  :Sho_za:
Про што гілочка?  :Sho_za:

про ІСТОРІЮ

Offline Feral Cat

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 47144
  • Never give in!
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #9 : Липня 02, 2015, 05:00:57 17:00 »
Це совкова х...ня, а не історія.  :at
If you are going through hell, keep going.

Offline JamesUA

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 824
  • Ага
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #10 : Липня 02, 2015, 05:02:44 17:02 »
щось я не зрозумів
офіційна дата народження сталіна була 1879 рік
в 1948 70 років святкувати не могли
дата 1878 була встановлена дослідниками вже після смерті сталіна

А внимательно прочитать пост, и понять, о какой дате идет речь, сил не хватило?

Offline roma

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5079
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #11 : Липня 02, 2015, 05:03:23 17:03 »
Што?  :Sho_za:
Про што гілочка?  :Sho_za:

  Методичка новая, что бы от сегодняшних "покращень" немного отвлечь.
А ми дивились та мовчали, та мовчки чухали чуби

Offline JamesUA

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 824
  • Ага
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #12 : Липня 02, 2015, 05:04:30 17:04 »
Це совкова х...ня, а не історія.  :at

Ну, нажаль, хто з 1918-20 року, хто з 1939, хто із 1944го ... вимушені були жити в умовах совкової хуйні...

Offline Feral Cat

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 47144
  • Never give in!
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #13 : Липня 02, 2015, 05:05:58 17:05 »
Польові" військкомати: тотальна мобілізація

Активні мобілізаційні заходи Червона армія розгорнула з перших же днів вступу на українську землю взимку 1943 року, і вони не припинялися до кінця 1944 року.

Так, улітку 1943 року у Сталінській (тепер Донецькій) області лише передовими частинами було призвано і мобілізовано 12 860 осіб, у Сумській – 24 031 особи [13].

У звільнених від німців районах налагоджували свою роботу й стаціонарні військкомати.

Отже, уникнути мобілізації було неможливо: якщо хтось уникав мобілізації наступаючою армією, то потім його мобілізували територіальні військкомати.

Звичайно, участь фронтових військкоматів – польових призовних комісій армій – у процесі мобілізації значно пришвидшувала введення до бойових дій нових резервів.

Однак, така форма забезпечення військ людськими ресурсами істотно знижувала якість відбору призовників, призводила до порушень вікових, медичних та інших стандартів призову, передусім термінів їх підготовки. У підсумку це негативно позначалося на боєздатності військ.

За свідченнями очевидців та висновками істориків, від самого початку повернення Червоної армії в Україну радше правилом, аніж винятком із нього стала практика, коли у бій кидали погано озброєних і непідготовлених до нього людей.

Це більше нагадувало акт відплати тим, хто перебував під ворожою окупацією за виявлену нелояльність до сталінської влади, ніж надання українцям можливості відплатити окупантам за знущання і приниження.

Навіть командуванню вермахту було незрозуміле таке ставлення радянського командування до "своїх людей".

Так у німецьких військових джерелах містилася інформація, що після першого взяття Червоною армією Харкова навесні 1943 року до неї було мобілізовано близько 15 тисяч осіб віком від 15 до 45 років, яких без підготовки відправили на фронт.
Для парадних фото пропаганда відбирала сюжети, які не могли "колоти око".  Неприємні сюжети залишалися за кадром. Фото: Харків, літо 1943 року

Ці чоловіки були вдягнені в цивільний одяг і практично не мали зброї (1 гвинтівка припадала на 5-10 осіб).

Не випадково цих людей, насильно загнаних до Червоної армії, німці називали трофейними солдатами - Beutesoldatenen.

Провівши аналіз контингенту полонених червоноармійців восени 1943 р. і виявивши, що серед нового поповнення виявилося чимало підлітків, осіб похилого віку, що були мобілізовані з числа місцевих мешканців кілька тижнів тому, німці дійшли парадоксального висновку, що СРСР остаточно вичерпав усі свої людські ресурси [14].

Кров’ю майже півмільйона і життям понад 100 тисяч бійців і командирів Червоної армії було сплачено шлях до Дніпра в ході Чернігівсько-Полтавської стратегічної операції – першого етапу битви за Дніпро.

Щодоби війська наступаючих фронтів втрачали у середньому до 12 тис. осіб, з них загиблими – близько 3 тисяч.

Ці втрати з погляду воєнної доцільності часто були невиправданими.

Мобілізовані польовими військкоматами цивільні мешканці, часто 16-17-річні юнаки, майже чи зовсім не підготовлені, часто без зброї, гинули найпершими.

В ході наступу на Лівобережжі правилом стали мобілізації поповнення без огляду на чинні інструкції.

Розпочавшись як вимушений захід, пов’язаний з хиткою ситуацією на фронті, що потребувала негайного поповнення військ, масштабні радянські військові мобілізації на щойно звільнених територіях перетворилися на невід’ємну частину планування стратегічних операцій [15].

Отже, для дій командування наступаючих військ характерним було безжальне використання місцевого людського контингенту.

Широко використовувалися нашвидкуруч мобілізовані у Мелітопольській операції військ Південного фронту (25 вересня – 5 листопада 1943 року).

Так, дослідник Валерій Кравченко стверджує, що всю чоловічу частину населення м. Бердянськ і навколишніх сіл віком від 15 до 60 (!) років мобілізували і "погнали" під Мелітополь на "німця". Не обмундирувавши, не навчивши, не озброївши.

Серед мобілізованих було багато інвалідів-фронтовиків, що обморозили кінцівки ще під час радянсько-фінської війни [16].

"Змийте пляму зради власною кров’ю"

Найбільш драматичними виявилися події на Київщині, пов’язані з форсуванням Дніпра, утримання і розширення захоплених плацдармів на правому березі річки.

Так само на Черкащині в період битви за Дніпро і пізніше, під час Корсунь-Шевченківської битви, загинула велика кількість щойно мобілізованих і відразу ж кинутих у бій українських селян.
 Битву за Дніпро ми часто знаємо за постановними і добре відретушованими фотографіями.

Багато з них поховано в братських могилах за кілька кілометрів від рідної домівки, але вони й досі вважаються зниклими безвісти.

Серед усіх вікових категорій мобілізованих особливо трагічною була доля наймолодшого контингенту – 16–19-річних юнаків.

Для юнаків зі звільнених територій, які пережили окупацію, не лише зменшили призовний вік, а й зробили значно суворішими умови переходу з цивільного до військового стану.

Після "визволення" їх мобілізовували армійські призовні комісії, направляючи для військової та політичної підготовки, відсіву "ворожих елементів" і навчання до армійських запасних стрілецьких полків.

Згодом виявилося, що належний вишкіл призовників у них здійснити було неможливо – за встановлений двотижневий термін юнаки не встигали опанувати навіть азів військової справи.

Були численні випадки, коли вони вирушали на фронт, не навчившись користуватися зброєю. Такі суттєві недоліки спонукали до зміни системи підготовки молодого поповнення.

Директивою начальника Головного управління формування та укомплектування військ Червоної армії генерал-полковника Юхима Щаденка № М/1/188 від 29 січня 1943 року вимагалося після мобілізації направляти призовників не до армійських запасних полків, а до тилових запасних бригад військових округів, при цьому значно збільшувався термін підготовки мобілізованих.

Але на практиці накази про направлення призовників у тил на навчання не виконувались. Факти незадовільної підготовки мобілізованих юнаків були непоодинокими упродовж усього 1943 і початку 1944 року. Про це свідчать спогади багатьох учасників війни, зокрема, Ф. Моргуна та А. Фоменка [17].

Станом на 10 жовтня 1943 року Південно-Західний фронт мобілізував і використовував у районі бойових дій 7 тис. 16-17-річних (1926 року народження) призовників, а Центральний фронт – 2 тис.

Термінів вишколу не дотримувалися, особливо в період наступу.

Інколи не встигали не лише проводити підготовку нового поповнення, а й розсортовувати його за військовими фахами.

Колишній командир полку 5-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії 4-ї гвардійської армії І. Попов згадував у своїх мемуарах "Батальйони ідуть на захід", як його полк восени 1943 року мобілізував на Черкащині у с. Власівка 800 осіб. Пізніше з’ясувалося, що колишніх артилеристів "загнали" в піхоту, а тих, хто гармати бачив лише в кіно - відправили в артилерію [18].

У вересні 1943 року тільки з районів Донбасу до з’єднань Південного фронту влилося 120 тис. осіб. Війська 2-го Українського фронту за період із 1 по 23 січня і в березні – квітні 1944 року отримали 330 тис. осіб поповнення із колишніх окупованих територій.

Мобілізовані у 1943 році мешканці українських міст і сіл опинилися у несприятливих обставинах як через об’єктивну складну ситуацію на фронті, так і через упереджене ставлення до них. Адже вважалося, що в період окупації впродовж двох років ці люди працювали на ворога і перебували під впливом ворожою пропаганди.

Політруки і командири зазвичай вважали їх потенційними зрадниками, звинувачуючи в тому, що "поки ми кров проливали у боротьбі з ворогом, ви відсиджувалися, тож тепер змийте власною кров’ю плями окупації".

Визнанням наявних порушень став наказ Ставки ВГК № 0430 від 15 жовтня 1943 року "Про усунення недоліків під час мобілізації громадян на звільненій від окупації території", в якому визнавалося, що мобілізацію проводили не лише військові ради армій, а й командири дивізій і полків, робили це не рахуючись із фактичною потребою у поповненні. Але такі порушення, хоча й вже не так масово, подовжували мати місце [19].

За різними підрахунками, упродовж другої хвилі мобілізації (1943–1945 роки) з території України до лав Червоної армії та флоту було відправлено від 2,7–3 млн. до 4 млн. осіб, що складало понад 10% населення республіки.

У деяких західних областях, зокрема на Волині, з метою позбавлення УПА потенційних бійців мобілізація мала тотальний характер – понад 15%.

Лише за період вигнання ворога з України з лютого 1943 року по жовтень 1944 року на її території було мобілізовано 3 692 454 осіб - за підрахунками вчених на основі архівних матеріалів [20].

Загалом за роки війни у лавах Червоної армії перебувало понад 7 млн. жителів УРСР, що становило майже 23% її особового складу. Не менше 4 млн. з них загинули на фронтах або померли від жахливих умов у таборах військовополонених і концентраційних таборах.

Про кількість "необмундированих" і їх втрати нам невідомо. І навряд чи можливо підрахувати.

 Оповіщення про смерть Петра Мовчана. Видано постфактум, у 1944 році. Місце загибелі було невідомо, тому у документі ця графа залишилася порожньою. Рештки героя були знайдені у 2008 році і перепоховані у рідному селі. Документ зі зборів Національного Музею історії Великої Вітчизняної війни. 

Сталінський режим і армійське командування ставилися до уродженців України, які пережили окупацію, переважно як до штрафників або військовополонених.

З одного боку, неправомірні дії військових стосовно місцевого контингенту були наслідком дуже складних обставин на фронті, практики ведення війни під гаслом здобуття перемоги не рахуючись із втратами, а з іншого – продовженням жорстокої сталінської політики стосовно людей, що перебували на окупованій території, зокрема на українських землях.

Сталінський тоталітарний режим використовував військові мобілізації не лише для поповнення діючої армії живою силою.

Вони водночас стали своєрідним інструментом помсти населенню, що залишилося на окупованій вермахтом території.

Найбільш виразно це виявилося у відношенні до українського населення, ставши також і методом боротьби режиму з українським визвольним рухом.

"Чорносвитники"... Скільки їх було і скільки полягло в українських землях упродовж 1943–1944 років? І чи багато з них пройшли крізь пекло війни і залишились живими? Вже не порахувати.

Більшість гинули відразу, в найперших боях. Іноді їх знаходили і ховали в братських і одиночних могилах, імена декого з них викарбувані на плитах пам’ятників у списках воїнів-визволителів у рідних чи сусідніх селах, але більшість так і залишилися "зниклими без вісті".

If you are going through hell, keep going.

Offline serginio

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 10645
  • Стать: Чоловіча
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #14 : Липня 02, 2015, 05:07:19 17:07 »
щось я не зрозумів
офіційна дата народження сталіна була 1879 рік
в 1948 70 років святкувати не могли
дата 1878 була встановлена дослідниками вже після смерті сталіна

А внимательно прочитать пост, и понять, о какой дате идет речь, сил не хватило?

щиро вибачте

Offline Шильдер

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 1182
Re: Жить стало лучше, жить стало веселее...
« Reply #15 : Липня 02, 2015, 05:07:49 17:07 »
щось я не зрозумів
офіційна дата народження сталіна була 1879 рік
в 1948 70 років святкувати не могли
дата 1878 була встановлена дослідниками вже після смерті сталіна

ага

юбилеи Сталина отмечались

в 1929 году - пятидесятилетие (довольно скромно)

в 1939 году - шестидесятилетие (очень помпезно)

и в 1949 году - семидесятилетие (с пафосностью близкой к истеричной)