аматорка
Традиции должны быть живые. Они должны работать и влиять в т.ч. на систему власти.
Именно об этом и писал, когда Вы назвали это утопией.
Щось мені здається, що у нас існує непорозуміння у термінології, у визначенні
деяких понять. Моє бачення -
традиції за визначенням живі. Традиції природним чином віддзеркалюються у законах, за якими живе суспільство. Якщо суспільству хтось зовнішній нав'язує закони, які не грунтуються на традиціях, то таки закони не виконуються... без терору.
Звичайно, самі традиції формуються під впливом зовнішнього середовища, дозволяючи спільноті вижити, тобто у основі поведінки істоти лежить напевно все ж таки інстинкт самозбереження. Інше питання, що саме вважати ти самим "я".
Утопія — це літературний жанр, у якому автор не спирається на те, що вже існує. Він малює щось ідеальне на його думку, але не зазначає яким чином його мета буде втілюватися. Але досвід людства натякає на те, що втілюються непритаманні людству теорії терором. Примушенням. Тут я з тобою згодна, інструменти мають значення. Тобто “яким чином” - важливо. Тому якщо пропонується мета, то необхідно вказувати і шляхи, інструменти її досягнення. От ти пишешь -
Но хотелось бы видеть что меняется и сама система. Причем безвозвратно.
Т.е. так, что если завтра хитростью или обманом придет еще какой-нибудь очередной Янукович, то у него не было бы возможности воспользоваться концентрацией власти в одних руках. А если такие попытки будут, что чтобы они были сразу очевидны обществу (чтобы общество могло реагировать).
Як на мене, то це утопія.
Українське суспільство — це 40 млн. людей. Хай половина чи третина, якщо дітлахів не враховувати. Яким чином ім всім одночасно буде очевидно? Почнемо з того, що у якись періоди велика частина суспільства буде вважати корисною концентрацію влади у руках однієї людини. От як вийшло з януковичем. Суспільство 5 років спостерігало за неспроможністю парламенту, парламентської більшості, бути "головною" у країні. Тому мляво відреагувало на повернення до старої редакції конституції за допомогою КС. Я не пам'ятаю взазалі протестів. От проти підписання януковичем подовження оренди військової бази у Криму пам'ятаю протест. Людей багато біля будівлі ВР було, але не так, щоб ... виміру Подерв'янського відповідати.
В случае с Майданом это влияние было ощутимым и действенным - значит это все же не утопия?
Почему же я могу этого не знать, если я как раз на это обращаю Ваше внимание.
Майдан звичайно не утопія. Це реальність. Утопія — збирати Майдан “за маркером”.
Що на твою, тобто Вашу, думку може бути таким маркером?
У нас вроде бы спор о другом. О том как это влияние должно проявляться. И что считать тревожным маркером.
Це так. Але я антагоністка ствердженню, що влада повинна мати презумпцію винуватості, а народ — це громадяни за виключенням влади. Влада в Україні повинна (навіть за Конституцією) належати народові. Народ обирає парламент, президента. Повинен ще і суддів обирати, як на мене.
Народ має відповідати за своє рішення. І він відповідає.
Народ іноді САМ хоче диктатора. Як з цим бути? янукович не обманом прийшов до влади. Так, за нього проголосувало менше половини виборців, - 48%. Але за законом цього було достатньо.
Але спробуй підправити цей закон. Забороні “проти всіх” у другому турі. Вихід? Ні.
Я згодна з тим, що потрібен закон про імпічмент та про відклик депутата, а також судді. Внести їх повинні депутати. Вони — законодавча влада, хоча і президент має законодавчу ініціативу, але президент — виконавча влада. Він не приймає закони, він їх ТІЛЬКИ виконує. Хоча і має законодавчу ініціативу, тобто може пропонувати законопроекти. Але не зобов'язаний. Це депутати зобов'язані
Чиновники — взагалі окрема тема. Вони діють суворо по закону. Народові просто потрібно знати ці закони, знати власні права. Але там ще і обов'язки затаїлися
Я считаю что слова полтиков и чиновников тоже важны. И намерения важны.
На них тоже нужно реагировать. Вопрос как раз в реакции. Традиции могут быть задавлены и реакция отсутствовать (как при совке), либо быть слишком медленной (как при Януковиче).
Т.е. скорость реакции влияния одной системы на другую здесь решающая.
Ти начисто виключаєш з власної моделі неоднорідність суспільства. Чому? У суспільства є єдина мета, але шляхи досягнення мети можуть пропонуватися різні. Що ми і спостерігаємо.
Поэтому важно эту быструю реакцию сделать нормой.
Революция - это как раз резкое ускорение медленных эволюционных процессов.
Если эти процессы (влияния одной системы на другую, традиций на власть) становятся достаточно быстрыми, то болезненные революционные рывки будут уже не нужны.
Скорость взаимодействия как раз и рождает доверие к системе, снимая вопрос доверия или не доверия к личностям.
Для того чтобы скорость реакции (которая придает традициям силу и влияние, оживляет их) стала нормой, важно реагировать не только на дела, но и на то, как эти дела делают. И что при этом говорят и какие проявляют намерения.
Когда я прихожу в налоговую по какой-то рутинной причине, то мне важнее не сама эта моя рутинная причина, а то как это происходит. Очередь в узком душном коридоре, в котором негде сесть, пренебрежительное отношение чиновника ко мне пр. - все это говорит о том, что чиновнику плевать и на традиции, и на скорость, и на меня.
Когда он пренебрежительно молчит, не реагирует на мои вопросы, то значит взаимодействие одной системы с другой не стали той нормой, которая позволила бы отказаться от революционных толчков, принудительно ускоряющих процессы этого взаимодействия.
Поэтому для меня скорость реакции системы власти на систему традиций, и скорость реакции народа на то как власть себя ведет тоже является "делами". Может даже более важными, чем другие дела, которые в данной ситуации на самом деле выступают всего лишь как поводы (какими бы важными они сейчас не казались).
Чиновник — не влада. Це людина, яка діє за інструкцією. То досить забезпечити дистанційне звернення до органів влади. Тут потрібна “революція”, але вона вже відбулася років 50 тому у світі.
Коротко
, я 100% не згодна з тим, що окремо існує "система влади" і "система традицій". Там, де немає терору, таке не тримається
Не згодна з презумпцією винуватості будь кого. Та не згодна з ототожненням влади та чиновників. Владу обирає та змінює народ. Чиновники - гвинтики, до яких апелювати не слід. Просто нечиновникам потрібно знати інструкції, за якими діє чиновник. У разі невідповідності дій інструкціям треба звертатися до суду.
І от як на мене, то основне зараз - судова реформа. Без неї громадяни не мають одного з дієвих інструментів впливу на владу. Причому щоденного. Але це буде взаємодія з владою у межах закону. Взаємодія, метою якої є зміна закону, відбувається на виборах влади
І от якщо вільний вибір не є можливим, тоді відбувається Майдан. Такою є традиція