Цитата з праці В. Липинського
«Листи до братів-хліборобів»
"Руїнники потребують теж авторитету для організації руїни, бо і руїна мусить бути організована. Але одночасно вони бояться наростання авторитету, бо всякий авторитет має в собі елементи послуху, елементи сталости, здержування, а значить, елементи припинення руїни, що для всяких руїнників небажано. Навпаки, творці потребують наростання авторитету, бо творчість вимагає непреривного і сталого напруження, і наростання однородної і консеквентної волі - а таке напруження і наростання не можливі, коли авторитети міняються, коли вони не наростають, а все, вискочивши на хвилину, падають І дають місце иншим авторитетам, тобто або зовсім иншій волі, або иншій відміні і иншому напрямкови волі.
Наші січові руїнники в часах дегенерації Запоріжжя своїм виборним отаманам, по виборі, мазали болотом голову і в руку замість булави вкладали очеретину. В той спосіб вони символізували принцип демократичної рівності авторитету, мовляв, хоч Ти і на чолі, але Ти таке саме нічтожество і сміття, як і ми, і ми кожної хвилини можемо тебе скинути. Цей принцип пройшов в плоть і кров нашої нації і став предметом похвальних гимнів для наших істориків, політиків і цілої нашої демократії. Забувають тільки ці наші демократичні політики і історики додати, що ці самі «свободолюбиві» Запорожці повзали на колінах перед московським царем тоді, коли цей царь покорив їх маєстатом свого непреривного, все зростаючого авторитету, створеного охлократичною московською аристократією."
http://ukrgazetaplus.net/article.php?ida=1515
