Яка українцізація потрібна Україні

[bugaga]

Какая украинизация нужна Украине
Игорь Тышкевич, "Хвиля"


И вновь про языковой вопрос. На фронте начинается затишье и вновь подымается языковой вопрос в Украине. Причём достаточно жёстко. «Запретить!», «обязать!» и так далее. Данный текст возможно вызовет гневную реакцию независимо от «языка общения». Пишу его специально по-русски. Чтобы аргументы прочитала и русскоязычная аудитория.

И сразу мне вспоминается эпичный персонаж. Судья-сеятель Зварыч. На превосходном украинском языке, да с примерами из традиций народных сей деятель объяснял появление кучи денег в своём служебном кабинете.

Или другой пример — Иловайск. И 5 тербат. Гляньте видео
Люди были под присягой, но вот беда — поехали на «перегруппировку» (цитата из ролика)… за несколько сот км. от линии фронта. Их остановили под Кировоградом и долго упрашивали отдать оружие. Хотя бы гранатомёты – там откуда выехали бойцы танки нужно было останавливать… Странно, но на «синхронах» участников событий русского языка не услышать. Да и те 27 человек, против которых было открыто уголовное производство, вряд ли были «русскоязычными». Да и вопрос: герои ролика чем отличаются от в значительной мере русскоязычных солдат и офицеров, которые остались держать фронт? Да и в том же 5-м тербате из Ивано-Франковска были и есть разные люди. 15 человек ещё тогда отказались «ехать домой» и остались на позициях. А из 300 вывезенных более половины вернулись в АТО. И воевали дальше.

Так может не в одном языке дело? Есть такое понятие, как культурное окружение. Оно формирует личность. Её привычки, образ мышления, реакцию на внешние раздражители.

Интересен один пример: японские корпорации (по крайней мере знаю про Sony и Mitsubishi) приходя на новый рынок отправляют часть своих менеджеров… учить язык, изучать фольклор и читать сказки (да, именно детские сказки). Это то, что формирует базовый каркас восприятия нации. Все задаются вопросом «почему РФ такая как есть?» Приведу лишь один аспект проблемы. Чему учат такие герои как «скатерть самобранка», «золотая рыбка», «щука», Афонька, Иванушка-дурачок и другие? Всё случиться вдруг, без собственного участия. Появится еда, богатство, успех. А теперь задайтесь вопросом: какие сказки вы читаете своим детям? Какие сказки читают в Донецкой и Луганской областях?

Но это частности. Увы, сегодня украинское общество далеко от идеала. Проблемы в государстве возникли не вдруг и не сразу. Извините, но Украина на 142 месте в мире по восприятию коррупции. Именно восприятию — т. е. отношению как к норме. О проявлениях писал уже в тексте «Простой случай, или как украинцы сами «убивают» Украину». Повторяться не буду: интересно — идите по ссылке.

Ещё одна проблема — замкнутость общества и его не мобильность. Люди живут в своём узком мирке. И, как результат, ограничены в получении нового жизненного опыта. Со временем это развивается в обычные фобии — боязнь перемен. Нет, перемен в стране хотят вроде как все. Но менять свою жизнь, свои привычки — это уже никак.

Украинизация нужна!

И что? Украинизация не нужна. Отнюдь. Это, на мой взгляд, должно стать приоритетом государственной политики. И процесс не должен откладываться «на завтра» (пламенный привет русскоязычным читателям, ожидавшим тезисов «погоди с украинским»).

Вопрос лишь в том, как это делать. Просто «розмовляти українскою мовою» – не решение вопроса.

Равно как и заставить разговаривать «рублём». Появятся «профессиональные украинцы». Вот лишь один комментарий, вычитанный в ленте Ю. Романенко «За постоянный официальный оклад я таки готов перейти на украинский. Пусть министерство культуры займется…»

Более того, запретами, требованиями, без изменения основ восприятия можно ещё глубже вгонять общество в культурную резервацию.

А можно пойти другим путём — сделать так, чтобы украинский язык и украинская культура стали основой для развития общества и отдельного человека. Знаете, второй подход мне как-то более интересен.

И, как на мой взгляд, в этом функция государственной политики — сохранять культуру, устои и делать их в том числе движком развития общества. В том числе, если говорить о теперешней ситуации, изменять подходы людей к коррупции, к ответственности за свои действия к трезвой оценке ситуации. То есть учить думать. И учить думать про Украину и по украински. Согласитесь, это несколько больше, чем просто «разговаривать на украинском языке».

Но этот подход требует долгосрочного планирования и применения методов «мягкой силы» вместо банальных кнута или «бабла».

Человек очень не любит изменять своим привычкам, выработанным годами. Попробуйте отказаться от такой мелочи, как кидать окурки под ноги, начать бегать по утрам. Да в конце концов, отложите мобильный телефон на неделю. Или не включайте телевизор. Ага! Трудно?

С языком ещё более сложно. Можно напугать, заставить. Но изменяться обстоятельства и вышиванка будет променяна на ватник. Пример? Нелли Штепа. Она в 2013 году вызвала шквал положительных оценок, организовав в Славянске самый большой в регионе парад вышиванок. А в 2014-м….

Чтобы человек переход на тот или иной язык (или выбор его в мультиязычном окружении) должен быть как минимум:

комфортным

выгодным

дающим перспективы личностного развития

осознанным (можно без точной формулировки «почему»).

Приведу пример моего сына. Семья беларускоязычная. Но окружение вокруг — сплошь русскоговорящее. Опасались, что ребёнок посчитает русский «лучшим решением». Но он увидел свои плюсы именно в беларуском. В частности:

ещё в садике он легко «включал непонимание» русского языка если то, что от него требовали шло вразрез с его желаниями. Воспитатели вынуждены были в русскоязычной группе разговаривать с ним по-беларуски

увидел, что по-беларуски понимают те, с кем ему интересно. В частности друзья родителей из Польши, Чехии и той же Украины

приезжая в Украину разговаривает по-беларуски – украиноязычные дети так лучше понимают.

В конце концов беларуский язык — дополнительный бонус за границей – взрослым нравится. А это в том числе внимание. И отличие от толп «русскоговорящих».

При этом год назад я заметил, что ребёнок с интересом рассматривает и украиноязычные книги в магазинах (да, есть такое «но» — парень копит деньги не только на игрушки, но и на «умное чтиво»). Спросил «хочешь купить?». Ответ положительный. «Почему «украиноязычную» книгу»? А там лучше написано…

То есть ребёнок видит выгоду. Как в том, чтобы оставаться беларускоязычным так и в том, чтобы самому осваивать другие языки.

Вот от этого примера и перейду к теме.

Язык и языки

Эта часть касается не только и не столько украинского языка. Она про развитие общества. Не буду утомлять цитатами великих о пользе знания иностранных языков. Буду проще. Украина должна измениться. В частности из просто территории с непонятными правилами сосуществования (коей была последние 20 лет) стать государством. Мощным, динамичным и влиятельным. Это невозможно без изменений общества и (ох и надоел этот термин) модели экономики. Будущее за экономикой знаний а не принципом «выкопал-продал».

Будущее Украинской экономики за агрессивным поведением на внешних рынках. И агрессивной политикой по привлечению умов и технологий. Именно предлагать, привлекать, переманивать, если хотите. Но никак не «ждать» пока дадут, подарят, поделятся, согласятся продать.

Но таковое невозможно без наличия квалифицированных кадров. Тех, кто знает языки, культуру стран с которыми Украина начинает работать. То есть в стране должен возникнуть если хотите культ образования. Те же языки. Английский, французский, польский. И, естественно, арабский и китайский. Огромные рынки. Которые закрыты, пока в стране мало своих востоковедов и арабистов. Можно умиляться, смотря репортажи с переговоров на которых те же китайцы обращаются к тебе по-украински. А можно задуматься «но ведь они понимают что говорят наши. А наши не понимают ни бельмеса что говорят они…» Согласитесь, неравные условия.

Есть ещё одна «сторона медали». Она связана с объективной оценкой тех или иных процессов, явлений. Увы, но зачастую использование лишь одного языка в анализе может ограничить возможности для анализа. Или того хуже – исказить смысл. Пример? Пожалуйста. Даже из украинского языка. Украинцы — религиозная нация. Чрезвычайно религиозная. Возьмём Никейский символ веры. Помните слова «Він задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком». Всё вроде понятно. Да есть одна загвоздка. В оригинале последние слова «стал человеком — ἐνανθρωπήσαντα». То есть ни мужчиной ни женщиной — ЧЕЛОВЕКОМ. Украинский язык так же имеет трактование «чоловік — человек». Но оно не основное. Это не латинское hомо, не английское man. Основное слово для обозначения человека «Людина».

Интересно, правда. Как простой перевод позволяет исказить значения того, что значительная часть жителей страны каждое воскресение декларирует в храме. Отсюда получаем отношение к активности женщины в социуме. Её место — рожать детей и кормить «чоловіка». Естественно, практикующие верующие «имеют в виду» правильное значение. Но кроме прихожан в церкви есть «захожане» — которые или заходят в храм «за чудом» — свечку поставить. И/или не особо заморачиваются чтением трудов отцов церкви. Таких, увы, большинство.

Это – только один пример. При желании можно привести ещё с несколько десятков. Суть одна. Для того, чтобы понимать суть вопросов нужно знать другие языки. Это позволит качественно воспринимать информацию. Да и кроме прочего расширит кругозор.

И вот на этом подходим к вопросу украинизации. Или образования в Украине. Что может сделать государство? В первую очередь работать с молодыми украинцами.

1. Школы и ВУЗы в стране государственные. И по идее должны быть украиноязычными. Вот где колоссальное поле для манёвра.

Насытить школьные программы языковыми курсами. То же самое в ВУЗах.

И это необходимость. Иначе невозможно развитие государства.
Причём здесь украинизация? Да всё просто. Государство финансирует развитие образовательной программы для украиноязычных школ. Оплачивает преподавателей, издаёт учебники. Для школ с украинским языком обучения. Естественно, кризис в стране ведь. Да и государственный язык один. Хотите чтобы и ваши дети получили языковые курсы — не проблема. Они доступны всем. Но обучение по украински.

При этом государство не против, если другие страны в рамках поддержки своих диаспор будут тратить средства на обучение детей языкам народов мира.

2. Упомянутые сказки. Это могут быть гранты на перевод и/или издание тематических сборников «сказки про умных», «про героев» и так далее. Формировать систему координат. В которых ключ к успеху — инициатива, смелость, ум. Но не «золотая рыбка».

3. Программы молодёжных обменов. То, что не требует государственных вложений. Те же страны ЕС тратят колоссальные средства на такие программы. Ещё бы — это профилактика не толерантного поведения. А так же развитие потенциала граждан. Украине достаточно лишь продумать как в эти программы включить максимальное количество своих учреждений образования. Естественно, в первую очередь с украинским языком обучения.

В результате получаем, что родителям выгодно будет отдать ребёнка именно в украинскую школу. Ведь таким образом они обеспечивают его будущее.

Что касается взрослых, тут, увы, в школы не загонишь. Но есть другой подход. Применяемый, кстати по всему миру. Обычные фильмы, шоу. Можно переводить на украинский. А можно давать перевод субтитрами. И тогда люди услышат настоящие голоса любимых актёров, а не озвучку областного драмтеатра. Заодно, через год-полтора таких просмотров с удивлением обнаружат, что понимают на слух часть диалогов…

Язык как инструмент

Язык кроме всего прочего – инструмент. Для передачи информации. Если я хочу украинизации страны, я буду делать так, чтобы по-украински было как можно больше хорошего, качественного контента. Такого, который нужен украинцам. В том числе украинцам, разговаривающим на других языках. Поэтому я готов поклониться в ноги тем, кто:

переводит научную литературу на украинский

делает качественный контент

переводит сказки, детскую литературу

локализует софт

делает доступной классику литературы

про фильмы писал выше.

Это убирает один из основных аргументов «по русски мол больше нужной информации».

Есть и другая сторона медали. Если ты хочешь, чтобы человек заинтересовался украинским языком — объясни ему «зачем». На том языке, который ему удобен. Парадокс, про украинскую историю писано-переписано. В том числе созданы и героические мифы. Но вот беда, на украинском. И, воспитанный в русскоязычном окружении, должен выйти из «зоны комфорта» дабы найти и воспринять эту информацию. Зона комфорта — привычки. Их менять не хочется. Ищет на «удобном языке». И получает: «УПА — фашисты», «Мазепа — предатель» и так далее — полный набор штампов.

Поэтому сейчас напишу крамольную для многих мысль – хочешь расширения базы поддержки украинизации – пропагандируй украинское в том числе и «по-русски». Кстати, это будет инструментом и в информационной войне с РФ. Помните как плевались слюной на российских каналах от роликов к 9 мая от Табаско-групп? Они были качественными и цепляли русскоязычных — основную целевую группу – жителей восточной части страны и в том числе жителей РФ (да, разрывая тем шаблоны). Но были «патриоты» в Украине, которые на полном серьёзе требовали заменить озвучку на украинскую. И что бы было? Посмотрели бы ролик те, кого не надо агитировать. Порадовались бы, слезу пустили. А дальше? Эффект для русскоязычной аудитории? А его бы не было.

Именно поэтому один из подходов — качественный контент по украински, «рекламный /пропагандистский» в том числе по-русски. Вначале надо заинтересовать человека, убрать резкое неприятие. И параллельно предлагать «печеньку» – выгоды от перехода на украинский.

Что сделал ты? Или человечный подход

И вот тут подходим к самому интересному. Периодически слышу заявления типа «всі мають розмовляти українскою мовою». ОК. Вопрос: кто будет заставлять, рекламировать, убеждать переходить?

Если более комфортно украинское окружение — расширяй. То есть делай сам а не надейся на «золотую рыбку». Ведь если задать гневным комментаторам простой вопрос «Что лично ты сделал для того, чтобы Украина стала украиноязычной?», можно получить забавные ответы. От того, что сделать должны «вони». До судьбоносных «Повесил гневный комментарий», «Позвонил в эфир», «сказал куда идти с русским языком»…

Если так, то не сделано ничего полезного. Требовать можно лишь от того, кто по роду своих занятий обязан отвечать по-украински: чиновник, работник сферы обслуживания, твой начальник. И всё.

К остальным «требования» не подходят. Они зачастую вызывают обратную реакцию. Снова приведу простой пример из личной жизни. Живёт под Одессой такая женщина Рая. Типичная одесситка. Воспитанная, начитанная, деликатная. И на дух не переносит насилия. Разговаривает, как вы понимаете на «одесском языке». Помните трагедию в Одессе в мае 2014-го? Так вот, нашлись гении, позвонившие Рае с радостным заявлением «Як гарно там ваших попалили! Будуть знати як Путіна кликати!». Это те люди, которых Рая (повторю, не терпящая насилия) считала если не друзьями, то по крайней мере близкими приятелями. В тот же день был звонок «с другого края». С заявлениями «все вы там, и ты тоже — фашисты».

Русских оставим в покое. Но что хотели сказать имели в виду жители Украины своим звонком – для меня загадка. Но что уж точно, этим они не сделали украинскую культуру более привлекательной. С другой стороны, уговорил женщину принять в гости некоторое количество беларуских националистов. Знаете, разговоры были и на более резкие темы. Но корректно, просто. Где нужно — по русски. И женщина вскоре заявила «Игорь, вы таки знаете — я люблю когда люди дружат, хорошо кушают и радуются своему маленькому счастью. Но я имею вам сказать, шо если где-то будут разрывать Путина — не откажусь и от кусочка себе на долгую память».

Суть проста — будь человеком. И если хочешь, чтобы человек тебя услышал – говори. Так, как ему удобней слышать, воспринимать. А там, глядишь и начнёте говорить на одном языке. Пример — трансформация Львова. Украинский по духу город. С появлением туристических потоков Львов заговорил и по русски и по польски и по английски. Не перестав быть украинским. Более того, «львовская украинскость» становится, если можно так сказать, товаром на экспорт и примером. Те же русскоязычные беларусы, попав в сей город вдруг пытаются вспомнить родной язык.

Есть и ещё один аспект. Не знаю как это применить украинцам, но мне он регулярно приносит массу удовольствия. Речь идёт о, скажем так «разрыве шаблонов». Знаете какой кайф ловишь в русскоязычных регионах при контактах с местными чиновниками или правоохранителями. Они видят — перед ними беларус. И ты так, ненавязчиво, заявляешь «Будь ласка, спілкуйтеся зі мною державною мовою. Я насправді дуже погано розумію по-російську. Або, на крайвипадок, можемо перейти на англійську чи польську». А потом смотришь на реакцию, слушаешь ответный спич и получаешь неземное наслаждение ))

Что из всего вышесказанного следует? Каждый вынесет своё. Одни начнут дискутировать. Если по методам — приятно. Если предложат своё — превосходно. Текст и писался для того, чтобы вывести дискуссию о языке из системы общения «дурак-сам дурак».

Будут, конечно, и те, кто меня обвинит в непонимании Украины. Или того хуже, в ненависти к украинскому (ну бывают такие личности). Будет и другая реакция — методы русофоба по уничтожению русского языка «на Украине». Но это уже интересно разве что с точки зрения «было бы с чего улыбнуться».

Суть в другом. Украинизация нужна. И если она будет современной, динамичной, интересной и полезной людям, всё будет хорошо. Всё будет Украина!

[Feral Cat]

Саме так! Будь людиною - перейди на українську. 
Ігорь Тишкєвічь - типове русскомірноє лайно із прєтєнзіямі. 

[Feral Cat]

Отут гарно написано.

http://www.radiosvoboda.mobi/a/27302204.html

[Sudar]

Дуже гарні поради. Дуже.
Але факти наступні:
У Білорусії, де етнічних білорусів 81%:
«частка громадян країни, яка в побуті користується білоруською мовою, впала до 3,9 відсотка.
48 відсотків білорусів наразі не можуть говорити рідною мовою, 25 відсотків не можуть писати та читати нею. 78,7 опитаних вважають рідною російську мову, 57,2 – білоруську.»

[Feral Cat]

Однак сьогодні українську знову витісняють, зокрема з урбаністичного простору – вивіски у містах (всупереч закону «Про рекламу»), оголошення у великих магазинах, меню у ресторанах, інформаційні повідомлення дедалі більше є російськомовними, у столиці зокрема.

Український сегмент інтернету сьогодні зіставляється з російськомовним як 20% до 80% – це за умови, якщо двомовні сайти зараховувати одночасно до україномовних та російськомовних.

Щодо соціальних мереж, то виключно інтуїтивно, тут ситуація подібна, але точні дані важко отримати.

Повертається російська і до органів влади – парламент, уряд, місцеві адміністрації. Норма закону «Про державну службу», яка вимагає від чиновників неодмінного володіння українською, демонстративно ігнорується Верховною Радою, зокрема при призначенні міністрів. Президент також бере до себе на службу людей, які ніколи не знали і знати не бажають української.

[Feral Cat]

Держава в особі парламентів та урядів нічого не зробила для нормотворчого забезпечення захисту і розвитку української мови. Коли ж із капсул окремих галузей економіки вилупилися дракони фінансово-економічних, олігархічних груп, невід’ємними складовими яких стали медіа-імперії, то вони вже самі спромоглися нав’язати власну мовну домінанту в інформаційно-культурному просторі України. Вирішальну роль у цьому зіграла найтісніша співпраця з російськими телеканалами, радіостанціями та виданнями.

Два поодинокі успіхи у захисті української мови в Україні лише підтверджують те, що був шанс для кращого поширення її у сьогоденні. Йдеться про закон «Про рекламу» та норматив, яким визначається, що кінопоказ у публічних кінотеатрах має здійснюватися українською. Власники кіномереж стверджували, що глядач не ходитиме на українські фільми. Пішов. І прибутки від україномовного прокату виявилися не меншими від російськомовних.

[svit]

До повної стабілізації - тобто, повернення донбасу та криму, цю тему взагалі краще не чипати.

[Куркуль]

А можно давать перевод субтитрами. И тогда люди услышат настоящие голоса любимых актёров, а не озвучку областного драмтеатра. Заодно, через год-полтора таких просмотров с удивлением обнаружат, что понимают на слух часть диалогов…

гиги
Текст хороший, правильный.
Просто, судя по этой фразе (да и по многим другим), объект воздействия - законченные дебилы типа Азарова. Но их перевоспитывать абсолютно бессмысленно.
Лучше обратить внимание на их детей.

[optimist]

повзуча (х.з як це має виглядати але непомітно і поступово)

[convex]

Поради гарні, і в довгостроковій перспективі ефективні. АЛЕ: автор чомусь вважає, що потрібно обирати між адміністративними і рекламними важелями. Нічого подібного, ЖОДНА мова не захопила якогось простору тільки тому, що нею створено певний цінний контент. Поширення (а точніше сказати - експансія) мови завжди спирається на тому, що певні люди, які мають владу - політичну чи економічну (бабло), ХОЧУТЬ, щоб їх мова була панівною - незалежно від того, наскільки розвинені і багаті контентом конкуруючі мови. Що, російська в РІ поширилась тому, що була багатшою від польської чи української? Багатий контент може підтримувати поширеність мови або гальмувати її зникнення, як от польська повільно відступала перед російською, бо польські шляхтичі були культурніші і вперті. Але відвоювати собі терен тільки завдяки контенту мова не може, тут до збагачення культури має докластися вольове зусилля - ми ХОЧЕМО, щоб українська поширювалася, це не соромно і не злочинно. Наприклад, тут має бути чіткий маркер від держави - жоден азіров, який би мудрий не був, не має шансів кар'єри без української. Причому інша мова такого статусу мати не повинна, а статус дуже впливає на поширення  мови. От вам і "вигідно". І не можна чекати до повернення Криму і Донбасу чи перемоги комунізму. Треба вже сьогодні делікатно, але вперто, якщо не робити рішучих рухів, то хоча б призвичаювати неукраїномовних громадян, що українська мова повинна мати преференції, і БУДЕ їх мати, причому саме для того, щоб в основному витіснити інші мови у публічній сфері. Коли більшість нацменшин погодиться з такою перспективою, це і буде перемога. Абсолютно непотрібно тиснути на них, вимагаючи негайної україномовності в побуті.
 

[finli]

Погоджуюсь з    convex...
Мета проста і зрозуміла - експансія української мови, а соуси, під якими її треба подавати суспільству,  можуть бути у широкому асортименті, в залежності від смаків споживачів.

[BlackCat]

Норма закону «Про державну службу», яка вимагає від чиновників неодмінного володіння українською, демонстративно ігнорується Верховною Радою, зокрема при призначенні міністрів. Президент також бере до себе на службу людей, які ніколи не знали і знати не бажають української.

Іноземці заняті реформами, їм не до вивчення мови.

Потрібно повністю виключити російську мову із шкільних програм. Хто хоче - нехай бере платні уроки. НМД, більшість батьків жаба задушить платити за вивчення дитиною "вєлікого і могуєго".

[polelis]

Я дуже добре розумію "вовків" які дають поради "вівцям" як краще організувати їхню безпеку.
Але я не можу зрозуміти логіки мислення українців які по-справжньому вболівають за долю Мови і не цікавляться не намагаються адаптувати успішний досвід інших країн в питанні державного  захисту мови.
Питання мови дуже складне і багатогранне бо пов'язане з базовими правами людини.
Тому Закон про Мови має бути бездоганним з точки зору міжнародного права.
Будьмо реалістами ! ми не маємо юристів міжнародного рівня в цій сфері з відповідним досвідом.
Що в подібній ситуації 20 років тому робили наші прибалтійські друзі? Вони проаналізували мовні закони інших країн і взяли за базу  мовний закон Квебеку "Loi 101"
І вони не помилилися! закон працює!
Цей закон приймався в Квебеку в той час коли англійська мова вже була заполонила всі сфери суспільного життя. франкомовний острівець в англомовному океані вже був майже затопленим.
Але сталося чудо! Завдяки "Loi 101" тепер в Квебеку розквітає французька.
Українська Вікіпедія має коротеньку статтю про Закон "Loi 101".
Повністю його можна прочитати у англійському варіанті тут: https://en.m.wikipedia.org/wiki/Charter_of_the_French_Language
Все прописано бездоганно до найменших деталей. Було багато незадоволених звичайно.
Досить багато затятих англо в яких " не повертався" язик по- фрвнцузьки виїхали, було багато позовів про ущемлені права людини, аж до структур ООН ображені зверталися! 
Ніхто не міг зупинити процес! Юридично бездоганно написаний закон неможе ніхто і ніде оскаржити і він працює!

[Feral Cat]

Так, Квебек домігся багато чого в плані культурної автономії. В плані політичному саме татко нинішнього баксьора вигнав Де Голля з країни після того як той закінчив свій виступ перед натовпом прихильників сепаратизму словами :Хай живе вільний Квебек:.
В Україну хто тіко не їздив із кацапії із гаслами про єдіний народ. Все терпіли. А багато хто й підтримував.

По суті ж можу сказати, що таки дійсно подібний закон конче потрібен.
Але тоді аваков-саакашвілі мають іти найух одразу, і я заперечувати не буду. Як одразу мають іти найух всі чиновники на ВСІЙ території України, а також усі приватни контори, які послуговуються у спілкуванні з клієнтами кацапською.
Закон має бути справжнім, тобто дотриманим на ВСІХ рівнях.

І головне. Проблема зникне, коли індивідууми, які записують себе українцями, але спілкуються кацапською, зроблять над собою невеличке зусилля і перейдуть на українську. Але для цього треба мати самоповагу і вміти поважати себе за подібний крок і не боятися того, як до цього поставляться навколишні.

На жаль, тенденція є протилежною, і повзуча русифікація продовжується на всіх рівнях. Найбільше шокує те, що загалом після всього що заподіяв Україні “русскій мір“ Хуйла, в українців не стало сили волі (хоча б з поваги до загиблих) відмовитися від русскава язика, який став ГОЛОВНИМ ІНСТРУМЕНТОМ в підготовці до удару в спину українцям.
 

[convex]

І головне. Проблема зникне, коли індивідууми, які записують себе українцями, але спілкуються кацапською, зроблять над собою невеличке зусилля і перейдуть на українську. Але для цього треба мати самоповагу і вміти поважати себе за подібний крок і не боятися того, як до цього поставляться навколишні.

На жаль, тенденція є протилежною, і повзуча русифікація продовжується на всіх рівнях. Найбільше шокує те, що загалом після всього що заподіяв Україні “русскій мір“ Хуйла, в українців не стало сили волі (хоча б з поваги до загиблих) відмовитися від русскава язика, який став ГОЛОВНИМ ІНСТРУМЕНТОМ в підготовці до удару в спину українцям.

+1

[bugaga]

Так, Квебек домігся багато чого в плані культурної автономії. В плані політичному саме татко нинішнього баксьора вигнав Де Голля з країни після того як той закінчив свій виступ перед натовпом прихильників сепаратизму словами :Хай живе вільний Квебек:.
В Україну хто тіко не їздив із кацапії із гаслами про єдіний народ. Все терпіли. А багато хто й підтримував.

По суті ж можу сказати, що таки дійсно подібний закон конче потрібен.
Але тоді аваков-саакашвілі мають іти найух одразу, і я заперечувати не буду. Як одразу мають іти найух всі чиновники на ВСІЙ території України, а також усі приватни контори, які послуговуються у спілкуванні з клієнтами кацапською.
Закон має бути справжнім, тобто дотриманим на ВСІХ рівнях.

І головне. Проблема зникне, коли індивідууми, які записують себе українцями, але спілкуються кацапською, зроблять над собою невеличке зусилля і перейдуть на українську. Але для цього треба мати самоповагу і вміти поважати себе за подібний крок і не боятися того, як до цього поставляться навколишні.

На жаль, тенденція є протилежною, і повзуча русифікація продовжується на всіх рівнях. Найбільше шокує те, що загалом після всього що заподіяв Україні “русскій мір“ Хуйла, в українців не стало сили волі (хоча б з поваги до загиблих) відмовитися від русскава язика, який став ГОЛОВНИМ ІНСТРУМЕНТОМ в підготовці до удару в спину українцям.

Ну ситуація в Україні непроста.
Але рішення толкового щось не видно
Принаймні швидкого.

За законом україномовний має не менше прав ніж житель Квебеку
Квебек крім того має багатомільонну метрополію

[Feral Cat]

Ситуація проста. І рішення просте.

[bugaga]

Ситуація проста. І рішення просте.

Яке ж рішення?

[Feral Cat]

Перейти на українську і не випендрюватися. І скасувати закон Ківалова. А Ківалова - у яму.

[bugaga]

Перейти на українську і не випендрюватися. І скасувати закон Ківалова. А Ківалова - у яму.

1) Це фантазії
2) закон цей на реальне життя впливу немає

[convex]

Швидкого виходу немає, бо немає критичної маси українців, які розуміють необхідність українського "Закону 101". Тому треба пропагувати таку ідею, причому не тільки серед російськомовних, яким доведеться докласти певні зусилля, але й серед українськомовних, яким прищепили комплекс, що вивищувати українське - соромно, некультурно і провінційно. Оскільки перспективи культурної українізації компрадорської Иліти - депутанів, чиновників, бізнесюків - не видно, потрібні якісь свіжі і оригінальні рухи знизу - акції, флешмоби, фестивалі, безплатні курси і навчальні матеріали, плюс щемити нєпадєцкі чиновників і політиків, які не вживають українську.

[Декодер]

...
В тот же день был звонок «с другого края». С заявлениями «все вы там, и ты тоже — фашисты».

Русских оставим в покое. Но что хотели сказать имели в виду жители Украины своим звонком – для меня загадка.
...

Пока будут такие загадки - будем проигрывать.
Нет здесь никакой загадки. В представлении звонящих, эта Рая должна была проявить свою принадлежность "русскому миру" делом. Как? Пойти убить "фашиста", взорвать мост, поджечь что-нибудь украинское, хотя бы флаг. Или хотя бы поучаствовать в этом.
Не убил "хохла", отсиделся - значит ты больше не русский, предатель.
Михалков же хоть и не прямо но достаточно ясно все объяснил.

[BlackCat]

Але тоді аваков-саакашвілі мають іти найух одразу, і я заперечувати не буду. Як одразу мають іти найух всі чиновники на ВСІЙ території України, а також усі приватни контори, які послуговуються у спілкуванні з клієнтами кацапською.
Закон має бути справжнім, тобто дотриманим на ВСІХ рівнях.

На жаль, тенденція є протилежною, і повзуча русифікація продовжується на всіх рівнях.

Володіння українською не є визначальним фактором корисності того чи іншого чиновника. Приклад - був Азаров, став Яценюк, який ще англійською розмовляє. Чи стало краще? Не думаю.
Іноземцям (Сакварелідзе, Згуладзе, Абромавічус, Саакашвілі) можна надати відстрочку, за умови проведення ефективних реформ і взятих зобов'язань вивчити мову у визначений термін. А от чиновників, які жили в Україні, і вперто ігнорують державну мову, дійсно треба гнати в шию.
Заставляти приватні фірми спілкуватись українською - нонсенс. Просто не купляйте у них продукцію. Чи ви вважаєте, що треба за це в судовому порядку припиняти діяльність фірми?

В Латвії є закон про мову, інститут негромадян, і все одно у побуті російської багато. Навіть російські школи лишились. Ще там є певний % населення, хто мову вчити не буде принципово ("всьо равно поймут"). Цікаво як такі люди взаємодіють з державними установами.

Повзучої русифікації нема. Є повзуча українізація. І небажання депутатів створити закони про мовну політику і забезпечити його виконання. Зараз українських шкіл набагато більше, ніж було 5-10 років тому, тож можна ствердити що українська більше поширена серед теперішньої молоді, ніж тої що була 10 років тому.

[polelis]

35 років минуло відтоді коли в Квебеку був прийнятий закон 101 (La Charte de la langue française)
Французька мова яка до 1970х була мовою домашнього вжитку, мовою  "кухні"
тепер домінує у всіх без винятку сферах суспільного буття.
Зверніть увагу, Квебек має не Закон про мовИ, а Хартію Французької мови,
яка законодавчо регулює всі сфери вживання не тільки французької а й інших мов.

В Квебеку склад населення надзвичайно багатоетнічний.
Кого тут тільки немає! навіть
Франкофони складають більшість але не тотальну.
Часом спостерігаючи певні "мовні" ситуації думалось:
-"Яка все таки кацапами лафа в Україні з законом про мови!", або
-"Ці люди,квебекуа, бувші французи поселились тут лише декілька сот років тому,
справжнє корінне населення живе в резерваціях а вони
оголошують себе титульною нацією, хоч по суті вони тут такі ж емігранти
як і ті хто приїхав/емігрував трошки пізніше."

Питання: то чому одні емігранти мають утворювати титульну націю
(як вони кажуть державоформуючу етнічність) а інші етнічні групи
приречені на асиміляцію, хоч це слово ніколи офіційно не звучить
а вживається термін інтеграція і адаптація?
Такі і подібні питання мови час від часу ставилися в 1980х.
Проте мудро виписаний закон допомагає легко відбивати будь які атаки будь яких критиків.

Чому Україннці на своїй одвічній землі не можуть захистити те,
що робить їх українцями - Мову? "
Як направити мовну ситуацію?
Відповідей існує також багато і можливо вони правильні, але є річ яка чомусь не робиться.
Українцям необхідно вивчати УСПІШНИЙ досвід цивілізованих країн і
не стидатися адаптувати його до Українських умов.
І це в першу чергу досвід Квебеку.

Франкомовності  Квебеку не загрожувала італійська чи китайська мови.
Була загроза від найпотужнішої і найпопулярнішої -англійської.
Вдумайтесь! Як можна конкурувати в Північній Америці
конкурувати з англійською в наш час?!
В України завдання ще складніше - Агромний Рузкє Мір
як сусід/загарбник плюс мєстнЬІя УкрАИнцЬІ в Адной павозкє.

Вихід один - переймати успішний і ефективний досвід саме Квебеку.
Розробники українського мовного закону знають про закон Loi 101 але чомусь не
хочуть його запозичувати як це зробили Литва Латвія Естонія частково Молдова Ізраїль Каталонія.

Я впевнений що більшість українців навіть не здогадуються про те
яким жорстким по відношенню до інших мов може бути Закон і
що український закон про мови навіть близько не дає нам того захисту який дає Loi 101.
В цій гілці вище є лінк на текст закону (англ. і фран.) можливо комусь
хто хоче детальніше знати про Loi101 це буде цікаво.
На жаль закони не читаються так легко як детективи


Ані тоже ваєвалі і також протестує ....

Little їх не влаштовує, тільки petit!

Протести проти мовної "тиранії" були і будуть.
Комфортного співіснування "великих" і "менших" мов не буває!
Тому!: Хто не бореться, той і не має!
Бо Велике завжди може ніби "ненароком" розтоптати Менше